Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

• Слово про сучасницю

Пеньок із тіста, кора з какао

Микола ЮРЧИШИН.

Чернігівська область.

Фото автора.

Тамара Галата народилася й виросла на окраїні міста Ніжин у просторій світлій хаті. Бувало, напече бабуся Марія перед Великоднем пасочок, а шестирічна Тома біжить їх прикрашати.

ЩЕ зовсім малою допомагала супи і борщі готувати: то зелені різної наріже, то часнику натовче. А бабуся все підхвалювала онучку, яка вона в неї розумничка. Коли підросла, постійно діставала мамині блокноти і записнички з рецептами і намагалася сама спекти. Дещо виходило, дещо — ні. У сьомому класі власноруч приготувала торта. Ним тоді пригостила рідних та друзів. І раділа, що все їй вдалося.

— Коли заміж вийшла, завжди хотілося чоловіка незвичайною стравою здивувати, — згадує Тамара Миколаївна. — Потім народилася донечка Вероніка, то почала для неї різні смаколики вигадувати. Мені подобається не просто обід чи вечерю приготувати, а й подати їх так, щоб було приємно і цікаво їсти. Попервах жили з Романом у гуртожитку. Бувало, спечу торт чи пиріжки і пригощаю ними всіх сусідів. Господині просили у мене рецепти. Всім допомагала, розказувала, що й до чого. У приватний будинок до бабусі переїхали тоді, коли з’явилася друга донечка Мілана. Дітки підростали. Вирішила дивувати їх незвичайними тортами, на яких були б зображені ляльки чи якісь персонажі з мультиків. А коли молодшій виповнився рочок, на її день народження спекла торт, на якому з мастики красувався рожевий зайчик. А поруч — травичка, грибочки, зайченята. Скільки радості побачила в очах своїх діточок! Вони просто іскрилися від щастя.

Тамара Миколаївна із таким захопленням розповідала про свою улюблену справу, що відчувалося: до цього справді треба мати хист. А ще — дуже любити свою професію.

— Пекти смачні торти — складна справа, — ділиться жінка. — Дуже довго не виходив бісквіт, який хотіла. Років вісім його удосконалювала, щоб був такий, як треба. Щоб гарно декорувати виріб, теж потрібно мати охоту й хист. Одного разу спекла мамі на день народження торт і прикрасила його розкішними квітами. Гості були у захваті. Невже сама зробила? Відтоді пішли замовлення від сусідів, родичів, знайомих. Вони приносили відповідні складники, а я їм випікала торти з різними орнаментами: хто які бажав.

Тамара Галата ніколи не думала, що займатиметься цим на професійному рівні. Але замовники один за одним хвалилися оригінальними випічками майстрині, і на жінку посипалися замовлення. Одним зробити торт «Весільний», іншим — «Ювілейний», «До дня народження».

— Спочатку не надто бралася випікати на замовлення, — усміхається Тамара. — Бо як для себе щось не так вийде, то все одно з’їмо. А от на замовлення — інша річ. Треба, щоб людина одержала задоволення, щоб було і гарно, і смачно, і якісно. За всі ці моменти переживала. Хвилююся, звичайно, і тепер, але все ж стала більш впевнена у собі. Бо набула досвіду.

Тамара із задоволенням проводить майстер-класи учням загальноосвітньої школи №17, в якій і сама колись навчалася. Торік до свята осені разом із дітьми спекли дивовижного торта, який так і назвали — «Золота осінь». Був чудово оформлений декор. Зробили імітацію старого дерева, яке повалив вітер. За кружальцями серцевини можна порахувати, скільки йому років. Пеньок покритий мохом, а з дерев виступає кора. Мох робили із бісквітного тіста, кору — з какао, листочки і яблуко — з мастики. Використовували зелену, червону і коричневу харчові фарби.

— Знаю багато рецептів тортів і із задоволенням ділюся ними з людьми, — каже майстриня. — Радію, коли замовники, скуштувавши мій виріб, телефонують наступного дня і дякують. Мені приємно, що допомогла їм створити свято.