Наша пошта

• Рядки з листів

Ми терпимо, а вони жирують

РАНІШЕ, було, ввімкнеш радіо чи телевізор і почуєш, скільки надоїли молока, видали на-гора вугілля, наварили сталі, а тепер... загинули в ДТП, на Донбасі. Наче ми живемо в якомусь страшному, злочинному світі, й іншого життя в нас нема. А як же наша Україна? Чи її вже не буде: розтягнуть, дограбують, допродадуть? Хто захистить маленьку людину? Ось мені належить пільга на електроенергію. Де ж ті 30 кВт? У районному управлінні соцзахисту населення сказали, що її не тільки мені катма, а багатьом. Але хіба нам від цього легше? Де ту правду шукати?

У селі вже майже всі опалюють хати дровами, бо газ дорогий. До того ж лічильник крутиться, а тепла нема. Син 30 років пропрацював водієм. Раніше в гаражі було близько ста машин, а тепер тільки три-чотири, що подеколи виїжджають. Він перейшов працювати конюхом, зарплату затримують. Як жити, сплачувати компослуги? І такі приклади у кожній сім’ї. Ми терпимо, а в цей час за наш рахунок хтось жирує.

Ніна ТЕЛЕВНА.

с. Дібрівка

Миргородського району

Полтавської області.

Один сучасник зауважив: «Українська церква не на часі». А коли буде на часі держава Україна, українська мова, Українська церква? Це триєдине, неділиме! У цьому були певні Шевченко, Стус, Чорновіл, Лук’яненко, які добре знали, що втратять не тільки волю, а й життя, але своїх переконань не зрадили.

Чи докричаться свідомі українці до влади, яка закон ухвалила, а його дотримання не контролює? Байдужість — один із найбільших гріхів у духовному світі та злочин у правовій державі. Хто сприяє розбурхуванню ненависті між співвітчизниками, той є лютим ворогом і держави, і народу. Всі, хто допустив нинішню ситуацію розпалювання нетерпимості, злості в країні, не забезпечив вирішення релігійного питання згідно з чинним законодавством — державні злочинці. Їх багато, і вони наші, українські, перевертні. Вони служать не своєму народові, а власним інтересам і сусідові-агресору.

Юлія ЧЕРНІЛЕВСЬКА.

с. Жван

Мурованокуриловецького

району

Вінницької області.

Я тяжко пропрацювала 40 років на фермі. Без вихідних і відпусток. Щоправда, тоді мою працю цінували. Мала добру зарплату, нагороди, подарунки, повагу. А от пенсія заледве дотягує з минулого року до трьох тисяч. У моєї знайомої всього вісім років стажу, але їй весь час піднімають пенсію, бо мінімальна. Звичайно, і цим людям треба на щось жити, але чому не врахують стаж таким, як я? Усе лише обіцяють та обіцяють. Самі балачки. Пільги з дітей війни теж зняли. Хоч трохи було копійок на аптеку, то й ті забрали.

Нема в державній скарбниці грошей, то хай допоможуть олігархи. Вони ж розікрали наші заощадження в «Ощадбанку», які ми відкладали про чорний день. Хай тепер віддадуть, а то й далі гребуть. Послухаєш, які собі зарплати і доплати попризначали, то аж страшно стає від тих сум.

Маємо вже шостого президента, але ще жоден нічого доброго не зробив для простих людей. Розікрали, розтягли. Зеленському ще, правда, земелька зосталась. І ту швиденько поспішив пустити з молотка, бо валюта потрібна.

Я вже доживаю віку, але дуже боляче й образливо за нашу вільну Україну, тривожно, як далі житимуть у ній діти, онуки і правнуки.

Ганна ГОРОДНЕНКО.

с. Нижня Сироватка

Сумського району

Сумської області.

Рейтинг молодої Зе-команди падає. Чи встигне вона виправити свої помилки, питання риторичне. І все ж надія згасає останньою. Хоч як не боляче зізнаватись, надія більшості громадян помирала після кожних виборів у вищі ешелони влади. Бо щораз виборці довіряли свою долю «солов’ям».

Микола КОЛОМІЄЦЬ.

с. Красносілка

Олександрівського району

Кіровоградської області.