Наша пошта

• Крик душі

Як бути, коли закон не діє?

Микола ОСОСКАЛО.

м. Вараш

Рівненської області.

МОЯ ДРУЖИНА Неоніла Марченко має в селі Мокрець Ізяславського району Хмельницької області власні хату, город. Але нині наша сім’я мешкає в місті Вараш Рівненської області. Тож доглянути за обійстям попросили добропорядних людей, дозволивши їм користуватися нашим городом.

У серпні 2018-го вони нам зателефонували і повідомили, що сусід Сергій Синявський зняв із нашої літньої кухні шифер і покрив свою лазню, яку побудував на межі господарств. Затим на очах людей у нетверезому стані підрізав бензопилою стовпи і завалив кухню. 21 серпня ми приїхали в Мокрець і виявили, що він також розібрав у хаті піч і грубу, забрав вогнетривку цеглу, рушту і дверцята, розібрав дерев’яну тильну стіну хліва. Я зателефонував у поліцію. Приїхала ціла оперативна група. Все сфотографували, опитали людей і поїхали. Ми з дружиною три місяці чекали результату, після чого попросили свого нотаріально оформленого представника дізнатися про хід розслідування. У поліції йому сказали, що вкрадено на незначну суму, тому немає підстав порушувати проти cусіда кримінальну справу. Але побудувати нові кухню, хлів, погреб, відремонтувати піч і грубу, придбати матеріали і заплатити робітникам — це для нас величезна сума! Односельці запевнили, що ми нічого не доб’ємось, бо у Синявського в поліції працює родич і саме йому було доручено вести цю справу. Я написав скаргу про бездіяльність Ізяславської поліції в область. Не отримавши відповіді, двічі звертавсь у Генеральну прокуратуру. Обидві мої скарги «спускали» у Шепетівську міжрайонну прокуратуру, а звідти — начальнику Ізяславської поліції Паламарчуку. Час ішов, а він мовчав. Написав у Верховну Раду. Прийшло повідомлення, що мою скаргу направили в Генеральну прокуратуру, звідти — в Хмельницьку обласну, далі — у Шепетівку, із Шепетівки... в Ізяслав. За якийсь час у Мокрець удруге приїхала оперативна група, пояснила моєму представникові, що перші матеріали десь загубились, бо в поліції був ремонт, і, мовляв, уже порушено справу, триває слідство. Знову минав час, а вістей з Ізяслава не надходило. У жовтні 2019-го я звернувся до Президента. Де та скарга, не знаю, бо жодного повідомлення не одержав. 10 лютого 2020-го особисто залишив у приймальні Офісу Президента повторного листа. Уже й травень, а довгоочікуваних відомостей з Ізяслава катма. Вирішив оприлюднити всю цю ситуацію в «Сільських вістях», позаяк не можу тут, на місці, захистити дані мені Конституцією України права. Через зволікання наших дорогих (у фінансовому вимірі) правоохоронних органів втратив час на звернення до суду. Як тепер бути? Розбиратись із Синявським самому? Але тоді, і я це добре розумію, Шепетівська прокуратура разом з Ізяславською поліцією швиденько займеться вже мною.