Добрий господар

Виплекайте ожину

ОЖИНА садова доволі швидко стала улюбленицею наших садівників. Ця культура не вимоглива до умов вирощування, її ягоди дуже корисні, багаті на вітамін С. А який у них чудовий смак! Вирощування ожини — бізнес доволі вигідний, адже затребувані й ранній, і пізній урожаї. Ягоди добре транспортуються та чудово зберігаються. Втім, на початку її цінність була під питанням через величезну кількість колючок. Кілька десятиліть тому з’явилися неколючі сорти, а також ремонтантні, які плодоносять двічі — у червні та вересні. Деякі ремонтантні колючі сорти при доброму догляді на четвертому-п’ятому році життя можуть давати близько 25 кг урожаю за сезон.

Найважливіше при посадці ожини — наявність грудки землі, бо саджанець із оголеними коренями напевне не приживеться. Щоб не сплутати при купівлі з чорною малиною, треба знати відмінності. Плід в обох рослин — багатокістянка, але при цьому в ожини біла серединка, а в малини — пуста. Товщина кореня малини — до 0,5 см, ожини — до 2 см (а довжина до 3 м). Розрізняють напівпрямостійні, прямостійні й сланкі сорти ожини. Це важливо знати для того, щоб обрати відповідний спосіб розмноження. Особливих вимог до ґрунту в ожини немає, вона адаптується до різної кислотності. Місце може бути і сонячним, і трохи затіненим. Викопайте яму 0,5 м вшир та вглиб і заправте її на п’яту частину перегноєм чи компостом. При посадці заглибте саджанець із 2—3 бруньками. У такому разі наступного року виросте кілька пагонів заміщення. Добре утрамбуйте землю, щоб не залишилось повітряних кишень, і полийте. Бажано сформувати лунку навколо куща для спрощення поливу. Хоча корінь в ожини потужний і добре розвинений, може сягати вглиб до 0,5 м, але більшість корінців росте на глибині до 25 см, тому поливати кущі слід регулярно. Від спраги ягідки присихатимуть, а сама рослина ослабне. Вчасний полив і підживлення забезпечать активне наростання нових пагонів. Розмножувати ожину можна двома способами. Сорти, які стеляться, та напівпрямостійні розмножують відводками — прикопуванням верхівки пагона. Для цього нагинають пагін заміщення, припинають його шпилькою в ямці та засипають ґрунтом. Через 2—3 тижні відводок укоріниться, а через 2 місяці з’явиться повноцінний саджанець, який можна буде відділити від материнської рослини. Також рекомендується в ямку, куди буде пригнутий відводок, закопати горщик, щоб отриманий саджанець легше пересадити, — він буде одразу в готовому горщику. Зазвичай розмножують відводками у другій половині літа, і новий саджанець готовий восени. Такі саджанці варто тримати в землі у горщику до весни під накриттям. Перші ягоди з’являться наступного року. Для прямостійних сортів найкраще підходить розмноження кореневими живцями. Рано навесні можна розкопати корені ожини й нарізати з них кілька частин по 3—4 см. Прикопайте їх у горщику й полийте. Через 3 тижні з’являться нові рослини. Пам’ятайте, таким чином не можна розмножувати неколючу ожину — з кореневих відростків виростуть колючі рослини. Ожина любить просапування, яке насичує землю повітрям. Добре захистити корінці від висихання допоможе мульча — солома, глиця тощо. Одним із основних елементів догляду за ожиною залишається укриття на зиму. Нижні пагони (заміщення) прямостійних сортів краще відразу прихилити до землі й зафіксувати шпильками. Всі кущі, навіть морозостійкі, радять накривати агроволокном на дужках, аби бути певним, що рослини захищені від сильного морозу.

На жаль, вирощування цієї культури не обходиться без обробок від хвороб і шкідників. Ця двоюрідна сестра малини потерпає від подібних хвороб і шкідників, тому й препарати для неї підбирають аналогічні. На листі ожини часті плями від іржі, пурпурової плямистості, антракнозу, борошнистої роси, а на ягодах трапляється сіра гниль. Для розвитку хвороб достатньо сильно загущених посадок і поганого поливу чи недостатнього живлення. Малинова попелиця, пильщики, кліщі, склівка (скляниця), малиновий жук, який виїдає цвіт, — це лише невеликий перелік комах, які зазіхають на ваші ожинові кущики. За сезон проводять чотири-п’ять обприскувань, включаючи пролив ґрунту від хрущів та дротяників. Під час формування зав’язі обробіть ожину комбінацією Антигусінь 4 мл + Самшит 3 мл на 5—8 л води. Якщо є підозра на кліщів, то можна покропити препаратом Антикліщ Про: 8—9 мл на 5—8 л води (на сотку). Перед цвітінням у фазі «рожевий бутон» обробіть препаратами Антиколорад 3—4 мл + Страж 6 мл на 5—8 л води на 1 сотку. Після збору ягід пролийте ґрунт навколо кущів препаратом Антихрущ (10 мл на 5 л води на 20 кв. м).

Загалом вирощування ожини вдячне й нескладне заняття. Багато хто радить посадити цю культуру й тим, хто дбає про своє здоров’я, і тим, хто прагне заробляти на продажу ягід. Це чи не найперспективніша культура для прибуткового садівництва.

І — трішки про те, як позбутися порості, яка часто дошкуляє садівникам. Варто зауважити, що сучасні сорти не дають порості, але якщо у вас уже росте «противна» культурна ожина або дика, пагони якої повсякчас вигулькують там і сям, порадити можна хіба що таке.

Перший спосіб боротьби — механічний, на який багато нарікань через трудомісткість. Головне — в сиру погоду, коли земля волога, намагатися розкопати всю кореневу систему, витягувати всі шматочки.

Друга порада — зрізуйте пагони, що відростають. Як і з хріном: щойно з’явились — під ніж. Лише не кидайте їх у компостну купу, як і корені, бо «вчепляться за життя».

Третє — мульчуйте ділянку, де множиться ожина. Принцип боротьби в цьому разі полягає в тому, щоб не давати доступу до світла і кисню. Крім того, допоможе, навіть ефективніше, пластикове укриття, клейонка.

І четверте — використовуйте тварин. Кози особливо ненажерливі, не допустять поширення ожини надалі.