Архів
Четвер,
30 квітня 2020 року

№ 32 (19780)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Історія і сучасність

Дерев’яна святиня, що не пережила більшовизму

Святослав ЖОЛУДЬ.

Чернігівська область.

Храм Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Фото 1932 р. з архіву Стефана Таранущенка надане Ігорем Карпенком.

Село Хороше Озеро, що на Борзнянщині, розташоване у мальовничій місцевості, котра за часів козацтва входила до Ніжинського магістрату. Багато місцевих помилково пов’язують походження назви села з легендою про московську імператрицю Катерину, котра, будучи в захваті від тутешньої природи, так нарекла поселення. Втім, факти свідчать, що німкеня-імператриця, яка була у цих краях лише проїздом, жодного стосунку до місцевої топоніміки не має.

УРОДЖЕНЕЦЬ Хорошого Озера краєзнавець Ігор Карпенко дослідив, що село почало розбудовуватися у другій половині 20-х років XVII століття. «У земельному акті від 1624 ревізор польського короля Сигізмунда ІІІ Ієронім Цеханович окреслив значну площу землі, що відходила під юрисдикцію Ніжинського магістрату, — розповідає дослідник. — На сході ця межа закінчувалась річкою-озером під назвою Рибець, де водилося дуже багато риби. Вихідці з Ніжина, котрі стали поселятися на цих прекрасних землях, стали називати озеро Хорошим. Звідси й пішла назва села. Пізніше гетьман Богдан Хмельницький своїм універсалом закріпив підпорядкування цього поселення Ніжинській ратуші, а місцеві козаки входили до ніжинського полку».

У сучасному Хорошому Озері є одна мурована церква. Але мало хто з місцевих жителів знає про те, що колись у селі стояла одна із найгарніших будівель Чернігівщини часів дерев’яного зодчества — Храм Воздвиження Чесного і Живо-творного Хреста Господнього. На жаль, до наших часів він не дожив.

До речі, людська цивілізація на цих землях існувала давно, про що свідчить наявність курганів (Вовча Гора, Годилова Могила, Зелена Могила та ін.) епохи бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери). Традиція подібних поховань вказує на віру наших предків у продовження життя після смерті. Зрештою, походження курганів і поховання ще належить дослідити. Звісно, якщо залишиться що досліджувати, бо ж, як не прикро, латифундисти продовжують нещадно розорювати те, що зуміло уціліти навіть за безбожних «совєтів».

Церкву ж Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, за словами Ігоря Карпенка, збудували з дерева у 1781-му році. На жаль, майстер цього чудового архітектурного ансамблю не відомий.

Видатний український мистецтвознавець Стефан Андрійович Таранущенко відніс цю церкву до монументальної архітектури українського Лівобережжя, дослідивши і провівши її заміри 1932-го. Тоді він так описав храм в Хорошому Озері: «Церква — триверха, зроблена з соснового брусу, в стилі українського бароко… Висота центральної частини церкви 16 метрів сім сантиметрів. Значну увагу майстер приділив вікнам як одному з важливих ритмових елементів композиції. Їх багато, в зрубах стін, вони, може, трохи непропорційно завеликі, розміщено їх високо, близько до карниза. Дах вівтаря зберіг іще довгі дерев’яні видовбані відливи-водостоки. Вони свідчать, що первісно храм був вкритий деревом (ґонтом)...»

Матеріалу для будівництва за тих часів вистачало. У давнину Україна була дуже багата на ліси із цінними породами дерев, із Лівобережжя деревина навіть експортувалася до Європи.

«Зазвичай, перш ніж будувати нову церкву, громада підписувала контракт із майстром, де описувалась її будова: розміри, план, архітектурні форми, — пояснює краєзнавець Ігор Карпенко. — Найчастіше, як свідчать збережені договори, нова церква будувалася на зразок якоїсь уже існуючої, добре відомої і громаді, і майстру. Народні майстри запозичали за своєю уподобою ті чи інші елементи мурованої барокової, рококо чи класицистичної архітектури. Творчо опрацьовували ці елементи в дусі народної естетики».

Та, на жаль, у дерев’яних храмів попри їхню витончену красу був суттєвий недолік — вони часто горіли, їх руйнували бурі. Можливо, через це у 1895 році в селі Хороше Озеро біля дерев’яної церкви було побудовано вже муровану, яка стоїть і досі. А от давній дерев’яний храм не вцілів: у 1936 році, в роки бездуховності та більшовицького панування, дерев’яна церква Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього згоріла. Як стверджують старожили, її підпалили місцеві більшовицькі активісти. Мурована ж, хоч і не була знищена, довгий час виконувала роль то колгоспної комори, то спорт-залу.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Нові зараження
Читати
Крок до розпродажу
Читати
Переказуєш гроші — покажись
Читати
Справу злито
Читати
Народ рівний, але його «слуги» рівніші
Читати
Втрачають роботу
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове