Наша пошта

• Про тих, хто поруч

Покликання — служити людям

Ярослав ЯЦЕВСЬКИЙ.

Київська область.

Фото автора.

«МІСЦЕВЕ самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення», — так говорить Конституція України. Тож першим гарантом Закону в громаді є сільський голова, а секретар сільради — другим.

У Світлани Іванівни Бездітної, секретаря Великововнянської сільради Таращанського району, що на Київщині, тепла, лагідна усмішка. Залагоджувати різноманітні справи односельців у районних установах для неї звична справа. Коло обов’язків посадовця досить широке: оформлення нотаріальних дій (заповіти, доручення), реєстрація державних актових записів (народження, шлюбу, встановлення батьківства, смерті), власне діловодство (господарські книги), сесії та інше. В полі зору Світлани Іванівни, окрім вищеназваних питань, пов’язаних із життєдіяльністю сільської громади, основним було і залишається постійне спілкування із земляками, глибоке знання їхніх потреб і проблем, пошук шляхів розв’язання. Вона ніколи не відмовить людині, яка навідалася до сільської ради й просить її вислухати не в день прийому, або видати терміново необхідний документ у неробочий час. За все це односельці шанують і цінують свого секретаря.

Світлана Іванівна Бездітна родом із села Селище Корсунь-Шевченківського району Черкащини. Після здобуття фаху агронома поїхала за направленням на роботу в село Степанці Канівського району, там зарекомендувала себе знаючим спеціалістом, бо вже через п’ять років обіймала посаду завідувачки відділення насінництва. Але доля розпорядилася так, що рідним селом починаючи з 1987-го стала Велика Вовнянка Таращанського району, звідки родом чоловік Геннадій Сергійович.

Привітну й комунікабельну молодичку в селі полюбили. Відразу зійшлися поглядами й ставленням до роботи з тодішнім керівником місцевого господарства Леонідом Остаповичем Гордієнком. Саме його Світлана Іванівна вважає своїм головним наставником. Із його легкої руки вона, колишній головний економіст господарства, у 1998 році висунула свою кандидатуру на вибори до сільради.

Початок роботи на посаді секретаря виявився найважчим, але добра і чуйна попередниця Людмила Василівна Аштаменко стала для наступниці справжньою вчителькою. Її побажання було таким: «Щоб проробила не менше мене». І воно вже здійснилося.

Нині Світлана Іванівна Бездітна у дружному тандемі працює із сільським головою Іваном Михайловичем Недужим. Їм удвох доводилося вистоювати в умовах політичної, економічної нестабільності, витримувати шквальні удари важких хвиль інфляції, вирішувати проблеми односельців, при цьому не втрачаючи оптимізму, підтримуючи в громаді стабільну атмосферу, націлену на краще майбутнє.

Коли дивишся на цю привітну, позитивно налаштовану жінку, складається враження цілком успішної і щасливої людини. Вона має улюблену роботу, вірних друзів, родину. Разом із чоловіком поставила на ноги доньку Тетяну й сина Геннадія, дочекались онуків: Назарчика й Макарчика — найбільшу свою радість.