• Про це говорять

Поки що — карантин і миття рук

Підготувала
Маргарита СИТНИК.

Пандемія коронавірусу показала, наскільки людство вразливе до хвороб навіть у прогресивному ХХІ столітті. Не врятувалися від тисяч смертей громадян навіть багаті країни з передовою системою охорони здоров’я. Вчені кажуть — сподіватися, що хвороба минеться «сама собою», після вселенського карантину, небезпечна ілюзія. Аби приборкати смертельний вірус, у лабораторіях на повну йде розробка вакцин. Та процес цей нелегкий.

СПОЧАТКУ трохи теорії. Створити власне вакцину можна й швидко, але головне її клінічно дослідити та зареєструвати. Саме ці етапи забирають найбільше часу, але вони ледь не найважливіші. Отже, відповідно до визначеної процедури передбачаються такі фази досліджень: нульова, перша, друга, третя. Насамперед усі вакцини випробовують на тваринах (це нульова фаза), оскільки імунна система в усіх ссавців працює за одними і тими ж принципами. На цьому етапі вивчають, які її ланки активує вакцина і чи формується імунологічна пам’ять. Перша фаза уже проходить на малій групі здорових добровольців: перевіряють здатність вакцини утворювати імунітет та потенційні побічні реакції організму. У другій беруть участь кількасот людей (зазвичай у тих регіонах, де є спалах епідемії), під час неї визначають оптимальні схеми щеплення і вкотре перевіряють безпечність. У третій фазі робиться те ж саме, але вже на кількох тисячах добровольців.

Щодо конкретного вірусу SARS-CoV-2, що спричиняє коронавірусну інфекцію COVID-19, то, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у всьому світі розробляється 70 вакцин — у наукових закладах та приватними компаніями. Існує кілька різних типів. Препарат для щеплення на основі вбитого вірусу розробляють науковці університету Гонконгу. Такі вакцини зазвичай мають високу ефективність, але досліджувати їхню безпечність слід особливо ретельно. Бо разом із вірусом вони можуть убити й здорові клітини організму. Субодинічні вакцини — це коли кілька генів вірусу з допомогою генної інженерії клонують в іншому організмі, наприклад бактерії. Ці гени виробляють багато потрібних білків, які дослідники потім очищають, підсилюють речовинами, що збільшують імунну відповідь, і таким чином створюють вакцину. Цим займаються Університет штату Квінсленд (Австралія) та консорціум, очолюваний Техаською дитячою лікарнею з розробки вакцин.

Також можуть стати помічними препарати на основі антитіл (тобто пасивна імунізація). У розпорядженні науковців є антитіла до подібного «попередника» — вірусу SARS-CoV, що спричинив епідемію гострого респіраторного синдрому в 2002-2003 роках. Сьогодні здатність таких препаратів перешкоджати проникненню теперішнього вірусу в клітини спостерігалася лише in vitro (в контрольованому середовищі поза живим організмом). Про технологію створення вакцини на основі нуклеїнових кислот — ДНК та РНК — говорять давно, але досі її застосовували лише у ветеринарії. Принцип такий: клітини, які представляють антигени імунній системі, можуть поглинати з крові ДНК та РНК і «зчитувати» їх у білок, який вона й учиться розпізнавати. Клініка Kaiser Permanente разом із Національним інститутом алергії та інфекційних хвороб (США) 16 березня розпочала першу фазу клінічних досліджень новоствореного препарату.

Утім, слід неодмінно зазначити, що вакцина від коронавірусу не «чарівна паличка», котра враз позбавить світ страшної пошесті. Як пояснюють медики, імунітет до коронавірусів, що викликають застуду, тримається недовго. Скажімо, дослідження людей, що перехворіли на MERS (близькосхідний респіраторний синдром), довели, що вони після видужання не мали імунологічної пам’яті про хворобу. Провідний британський учений — експерт із боротьби з коронавірусами Джеремі Фаррар пояснив, що розробка вакцини ускладнюється ще й таким фактором — аналізи деяких пацієнтів, які вже перенесли COVID-19, показують появу в них вірусу вдруге. Зокрема, такі дані надійшли з Південної Кореї, де «перезаразилися» 100 осіб. Поки що достеменно не відомо, чи це вірус залишається активним у крові, чи люди інфікувалися повторно.

Таким чином, експерти прогнозують, що з урахуванням усіх нюансів вакцина буде готова не раніш як за 18 місяців. Слід також узяти до уваги, що її знадобиться дуже багато. Відтак наступне питання: які країни зможуть забезпечити своїх громадян щепленням? Правильно, багаті, які під час попередніх епідемій насамперед розкуповували вакцини. Крім того, існує наступний після створення вакцини аспект — її виробництво. Серед фармацевтичних лідерів — Індія, де проживає 1,3 мільярда осіб. Ця країна, найімовірніше, захоче спочатку забезпечити вакцинацією своїх громадян, а вже потім робити препарат на експорт.

Тож науковці прогнозують, що пандемія, можливо, сягне піку, а потім знизиться ще до того, як буде доступною вакцинація. Та й українці, будемо чесними, не стануть першими, кого прищеплять від смертоносної хвороби… Відтак нам залишається берегтися, як тільки можливо. Миймо руки, дотримуймося інших карантинних правил та будьмо уважними до себе і своїх рідних!