Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Гіпотиреоз у дітей

Розмову вів

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Уроджений гіпотиреоз — одне з найпоширеніших захворювань серед дітей, близько 80 відсотків з яких — дівчатка. Характеризується функціональним зниженням щитоподібної залози. Якщо відразу не взятися за її лікування, можуть статися незворотні зміни в усьому організмі. Брак гормонів позначатиметься на серцево-судинній і центральній нервовій системах, рості, статевому розвитку.

Докладніше про цю недугу — у розмові з провідним науковим співробітником відділення дитячої ендокринної патології Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України кандидатом медичних наук Тетяною МАЛИНОВСЬКОЮ.

— Тетяно Миколаївно, які причини виникнення цього захворювання?

— Передусім це трапляється через порушення морфологічного розвитку щитоподібної залози, повну або часткову її відсутність, внутрішньоутробне ушкодження цього органа, а також через генетично зумовлений розлад біосинтезу тиреоїдних гормонів (тих, що стимулюють синтез білків). Дитина від усього цього дуже страждає. Клінічні прояви дитячого гіпотиреозу залежать од віку, в якому виникла недостатність функції щитоподібної залози, ступеня тиреоїдної недостатності й тривалості захворювання. На відміну від дорослих у дітей на перший план виходить затримка фізичного, розумового та статевого розвитку.

Вроджений гіпотиреоз дається взнаки у перші дні та місяці життя дитини. Запідозрити цю патологію в новонароджених можна за таких умов: переношена вагітність (понад 42 тижні), вага новонародженого більш як чотири кілограми, набряклість, ослаблення акту смоктання, здуття живота, схильність до закрепів, пупкова грижа, пізнє відпадання пупкового канатика, затяжна жовтяниця (п’ять-шість місяців). Дитина незвично спокійна, сонлива, рідко кричить, тембр її голосу низький. Шкіра суха, ступні й кисті — холодні, язик часто не вміщується в роті. Нерідко спостерігаються респіраторні симптоми (шумне дихання, що нагадує музичний звук, утруднення носового дихання, схильність до респіраторних захворювань, посиніння шкіри, тяжка дихальна недостатність). Гіпотонія, збільшений язик і проблеми з харчуванням найчастіше асоціюються з важкими біохімічними формами захворювання.

— А якщо хвороба залишається нерозпізнаною, що тоді?

— Через п’ять-шість місяців виявляється класична картина гіпотиреозу: затримка психофізичного розвитку, функціональні зміни практично всіх внутрішніх органів, трофічні перетворення шкіри, порушення терміну й порядку прорізування зубів (як молочних, так і постійних). Закриття великого тім’ячка затримується до 8-10-місячного віку. Ходити діти починають пізно. Згодом спостерігається відставання в рості. Порушується розвиток лицьового скелета: перенісся широке, пласке, ніс короткий, очні ямки широко розставлені. Виражений слизовий набряк — постійний клінічний симптом гіпотиреозу. Унаслідок затримання води в організмі дитина має надлишкову вагу. Шкіра суха, бліда, лущиться, з жовтим відтінком. Чоло та повіки набряклі, нависають, очні щілини вузькі, риси обличчя згладжені. У третини дітей спостерігається відставання в рості кісток. Дуже характерні симптоми ураження центральної нервової системи у вигляді сповільнення психічного розвитку, загальної загальмованості, затримки розвитку мозку.

Словом, дитина може перетворитися на розумово неповноцінного карлика. З усього цього виникає не тільки медико-психологічна проблема, а й соціальна. Адже йдеться про дороговартісні турботи суспільства про людей з інвалідністю, котрі не в змозі себе обслуговувати, навчатися, працювати. Ця проблема стосується всього світу, а не тільки України.

— Який же вихід?

— Він полягає у ранньому виявленні хвороби. У багатьох країнах діють спеціальні програми для раннього виявлення вродженого гіпотиреозу. Ще в пологовому будинку в дитини беруть із п’ятки краплю крові для спеціального аналізу. Роблять це і в нашому інституті. Таким чином ми визначаємо рівень тиреотропного гормону — того, що регулює функцію щитоподібної залози. Коли він високий, це свідчить, що функція недостатня. Потім необхідне більш поглиблене обстеження. У разі підтвердження діагнозу призначається лікування препаратами тироксину, які діють подібно до введення інсуліну при цукровому діабеті. Якщо в дитини бракує тиреоїдних гормонів, слід замінити їх тироксиновими препаратами. Вираховується доза, лікування — довічне. Завдяки цьому організм розвиватиметься нормально.

До нас нещодавно з будинку дитини привезли 11-річного хлопчика. Зростом він менше метра, неспроможний був сам відповідати на запитання, одягатися. Ось так дається взнаки запущений уроджений гіпотиреоз. Якби лікування розпочали у перші місяці життя, дитина була б нормальною. Тепер будемо старатися допомогти. Гаяти час дуже небезпечно, бо кожний змарнований день б’є по центральній нервовій системі.

— Чи завжди результати після вчасного лікування є благополучними?

— Позитивних результатів дуже багато. Щороку в Україні народжується 700-800 дітей із гіпотиреозом. Чимало з них потрапляють до нас. Якщо їх привозять ще з пологового будинку, значить, не все втрачено. Перевіривши гормональний рівень, ми негайно розпочинаємо лікування. Чимало наших пацієнтів уже повиростали. З ними все гаразд, бо вони не переривають свого лікування. Мають власних дітей.

— Чи не має негативного впливу постійне вживання ліків на наступні покоління?

— Не має. Навпаки, якщо не лікувати цю хворобу, то вона позначається на потомстві. Скажімо, дівчина не зможе завагітніти, а коли це вдасться, не зможе виносити дитину. А якщо навіть народить, є великий ризик, що дитина матиме гіпотиреоз.

Отож наголошую: не можна зволікати з лікуванням! Не слід думати, що дитина переросте хворобу. На жаль, не всі це розуміють, близько 30 відсотків дітей потрапляють до нас із задавненими її формами.

— В яких регіонах ця недуга зустрічається найчастіше?

— Здебільшого це буває там, де не вистачає йоду, адже вроджений гіпотиреоз — йододефіцитне захворювання. Зарадити цьому може йодована сіль.

Загалом це важка соціальна проблема: не тільки горе для сім’ї, а й тягар для держави. На першому плані допомоги — поширення програм раннього виявлення патології щитоподібної залози. В Україні на це нині бракує коштів. Але час зрозуміти: така програма обійдеться державі значно дешевше, ніж утримання особи з інвалідністю. Там, де облдержадміністрації підходять до розв’язання проблеми з розумінням (це не такі вже великі гроші), результати втішніші.

Загострюю увагу батьків, особливо із сільської місцевості: якщо ви помітили відставання дитини у рості та розумовому розвитку, коли вона, приміром, не може правильно скласти речення, погано розуміє шкільні завдання — негайно звертайтеся до ендокринолога. Якщо на місці такого спеціаліста немає, приїжджайте до нас. Але спочатку слід написати листа, бо дитину ми кладемо у стаціонар, за тиждень-два повністю обстежуємо, призначаємо ліки. Лікуватися можна вже вдома, головне не зволікати!