Архів
П’ятниця,
10 квітня 2020 року

№ 27 (19775)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Ми пам'ятаємо вас, сількоре

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

Київська область.

ІМ’Я Олександра Ховдатіна із села Сукачі Іванківського району знайоме постійним і давнім читачам «Сільських вістей». Кілька десятиліть поспіль на сторінках газети з’являлись його замальовки про людей, фейлетони, гумористичні мініатюри тощо. Останнім часом до редакції вони припинили надходити. Не надсилав своїх дописів він і до районки на Київщині — іванківської «Трибуни праці», де також був своїм майже півсотні літ. У березні минулого року його не стало. Наприкінці грудня 2019-го йому виповнилося б 72 роки.

Його донька Лариса (по чоловіку — Ягодинська) живе з сім’єю в селі Оране, має шестеро дітей (троє з них уже дорослі). Ми довгенько розмовляли, згадуючи її тата.

— Татко пережив свою маму лише на два місяці, — розповідає Лариса Олександрівна. — Він дуже любив її, шанував, опікувався нею все життя, бо вона одна його ростила. Коли ненька постаріла, забрав її із Сидоровичів до себе в Сукачі. Але в нього вона пробула недовго: попросила, щоб відвіз назад — у свою хату в рідному селі. І він послухався. Хоч самому було нелегко, постійно навідував її, допомагав по господарству.

— Тато дуже любив «Трибуну праці» і «Сільські вісті», — продовжує розповідь Лариса. — Всі публікації зберігав як зіницю ока. В окремій папці і досі лежать вирізки з його замітками. Казав, що написання статті для газети — це як світлий промінь, віддушина для нього, що давала можливість відволіктися від трудових буднів, різних життєвих проблем. А останні кілька років — ще й від хвороби. Думаємо, що вона розвинулася після його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він же з першого дня був там, виконуючи свій службовий обов’язок…

…Коли трапилася та аварія, Олександра Ховдатіна з іншими працівниками Іванківського РВВС, де він служив, відправили до м. Прип’яті. За кожним міліціонером був закріплений дім, жителів якого він мав оповістити про евакуацію. Олександр Леонідович займався і розселенням евакуйованих в Іванківському районі. У нього вдома в Сукачах теж тимчасово жили переселенці з Прип’яті: вчителька з донькою. У тій формі, розповідав мені колись, що він був у Прип’яті, ходив тиждень. І, може, й далі ходив би, якби знайомий механік з АТП, який дозиметром обстежував на забрудненість автобуси і автомашини, не запропонував перевірити його одяг…

Олександр Ховдатін був ветераном МВС, полковником у відставці. Але найголовніше — щирою, доброзичливою, скромною людиною всюди: вдома, на роботі, серед друзів, знайомих, земляків. Тому оточення й знало про нього небагато: що він родом із Сидоровичів Іванківського району. Армійську службу проходив у морфлоті — на Камчатці. Закінчивши школу міліції в Харкові, прийшов на роботу в Іванківський райвідділ внутрішніх справ.

Іще на початку 1980-х (тоді я ще вчилась у школі), познайомилася з Олександром Леонідовичем в редакції районної газети в Іванкові: він був сількором «Трибуни праці», я — юнкором. Ми зустрілися на святі з нагоди Дня преси. Не звернути уваги на симпатичного чоловіка у міліцейській формі не могла: насамперед тому, що його фотографія як активного дописувача тоді висіла на стенді поруч зі світлинами інших сількорів. Після одного з ремонтів той стенд зняли, знімки загубилися. Але…

Коли я попросила його доньку знайти вдома до цієї публікації батькову фото-графію, Лариса передала таку саму, яка висіла колись на стенді (тільки маленьку). Це фото було для нього дороге і незабутнє. Дивлячись на нього, хай згадають Олександра Леонідовича його рідні, друзі, колеги з правоохоронних органів, читачі газет. Світла пам’ять вам, сількоре, ми не забули вас…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
«Вовина півтисяча»: вже платять
Читати
Як святкуватимемо Великдень
Читати
Життя триває
Читати
Допомагають одужати
Читати
Газу вдосталь
Читати
Рекорд так рекорд...
Читати
Переляк минає
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове