|
Версія для друку На головну Ми пам'ятаємо вас, сількоре Тетяна РЯБОКЛЯЧ. Київська область. ІМ’Я
Олександра Ховдатіна із села Сукачі Іванківського району знайоме постійним і
давнім читачам «Сільських вістей». Кілька десятиліть поспіль на сторінках
газети з’являлись його замальовки про людей, фейлетони, гумористичні мініатюри
тощо. Останнім часом до редакції вони припинили надходити. Не надсилав своїх
дописів він і до районки на Київщині — іванківської «Трибуни праці», де також
був своїм майже півсотні літ. У березні минулого року його не стало. Наприкінці
грудня 2019-го йому виповнилося б 72 роки. Його донька
Лариса (по чоловіку — Ягодинська) живе з сім’єю в селі Оране, має шестеро дітей
(троє з них уже дорослі). Ми довгенько розмовляли, згадуючи її тата. — Татко
пережив свою маму лише на два місяці, — розповідає Лариса Олександрівна. — Він
дуже любив її, шанував, опікувався нею все життя, бо вона одна його ростила.
Коли ненька постаріла, забрав її із Сидоровичів до себе в Сукачі. Але в нього
вона пробула недовго: попросила, щоб відвіз назад — у свою хату в рідному селі.
І він послухався. Хоч самому було нелегко, постійно навідував її, допомагав по
господарству. — Тато дуже
любив «Трибуну праці» і «Сільські вісті», — продовжує розповідь Лариса. — Всі
публікації зберігав як зіницю ока. В окремій папці і досі лежать вирізки з його
замітками. Казав, що написання статті для газети — це як світлий промінь,
віддушина для нього, що давала можливість відволіктися від трудових буднів,
різних життєвих проблем. А останні кілька років — ще й від хвороби. Думаємо, що
вона розвинулася після його участі в ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС. Він же з першого дня був там, виконуючи свій службовий
обов’язок… …Коли
трапилася та аварія, Олександра Ховдатіна з іншими працівниками Іванківського
РВВС, де він служив, відправили до м. Прип’яті. За кожним міліціонером був
закріплений дім, жителів якого він мав оповістити про евакуацію. Олександр
Леонідович займався і розселенням евакуйованих в Іванківському районі. У нього
вдома в Сукачах теж тимчасово жили переселенці з Прип’яті: вчителька з донькою.
У тій формі, розповідав мені колись, що він був у Прип’яті, ходив тиждень. І,
може, й далі ходив би, якби знайомий механік з АТП, який дозиметром обстежував
на забрудненість автобуси і автомашини, не запропонував перевірити його одяг… Олександр
Ховдатін був ветераном МВС, полковником у відставці. Але найголовніше — щирою,
доброзичливою, скромною людиною всюди: вдома, на роботі, серед друзів,
знайомих, земляків. Тому оточення й знало про нього небагато: що він родом із
Сидоровичів Іванківського району. Армійську службу проходив у морфлоті — на
Камчатці. Закінчивши школу міліції в Харкові, прийшов на роботу в Іванківський
райвідділ внутрішніх справ. Іще на
початку 1980-х (тоді я ще вчилась у школі), познайомилася з Олександром
Леонідовичем в редакції районної газети в Іванкові: він був сількором «Трибуни
праці», я — юнкором. Ми зустрілися на святі з нагоди Дня преси. Не звернути
уваги на симпатичного чоловіка у міліцейській формі не могла: насамперед тому,
що його фотографія як активного дописувача тоді висіла на стенді поруч зі
світлинами інших сількорів. Після одного з ремонтів той стенд зняли, знімки
загубилися. Але… Коли я
попросила його доньку знайти вдома до цієї публікації батькову фото-графію,
Лариса передала таку саму, яка висіла колись на стенді (тільки маленьку). Це
фото було для нього дороге і незабутнє. Дивлячись на нього, хай згадають
Олександра Леонідовича його рідні, друзі, колеги з правоохоронних органів,
читачі газет. Світла пам’ять вам, сількоре, ми не забули вас… Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
«Вовина півтисяча»: вже платять ЧитатиКРІМ президентської обіцянки разово
виплатити по 1 тис. грн пенсіонерам, які мають пенсію до 5 тис. грн, було ще
запевнення, що всі старенькі віком від 80 років систематично одержуватимуть по
500 грн щомісяця. Міністр соцполітики М. Лазебна заявила, що втілення
ініціативи розпочалося 7 квітня. «Це наше перше головне рішення», — похвалилася
вона. Крім того, М. Лазебна також заспокоїла громадян, які вже отримали 4-6
квітня пенсії без зазначеної компенсації: ці кошти виплатять у повному обсязі
за окремими відомостями.
Як святкуватимемо Великдень ЧитатиПАСХА — найвеличніше свято для християн
загалом і для українців, більшість із яких сповідує православ’я, зокрема. Тож
люди непокояться, чи зустрінуть воскресіння Христа на карантині. МВС та
релігійні конфесії визначили формат проведення релігійних свят. У храмах може
бути не більше 10 осіб, але забезпечать трансляцію богослужіння. Обов’язковою
умовою є носіння масок усіма, крім священнослужителя. Передбачено кілька
варіантів проведення обряду освячення пасок і кошиків. У містах священників
запрошуватимуть у пекарні, на заводи або в магазини для освячення здоби, і всі
охочі зможуть її купити. У селах віруючі виставлятимуть великодні кошики за
ворота, де їх святитиме панотець. Також досягли домовленості, що представники
всіх релігійних організацій подадуть списки людей, задіяних у проведенні
богослужінь, для їх безперешкодного пересування (утім, як і хто може
використати їх у майбутньому — питання відкрите).
Життя триває ЧитатиПІСЛЯ жорсткого карантину Китай накрила…
хвиля розлучень, що хоча й не дуже тішить, але цілком зрозуміло і закономірно.
А як справи в Україні? Мін’юст інформує, що в умовах карантину працівники
відділів Державного органу реєстрації актів цивільного стану продовжують
надавати послуги громадянам. Від початку запровадження карантину одружилися
5138 пар. Водночас розлучилися 1753. Сподіваємося, перебування вдома допоможе
українським сім’ям (більше часу на спілкування з рідними, певною мірою
відпочинок тощо), а не нашкодить.
Допомагають одужати ЧитатиПАНДЕМІЯ хоч і лякає, однак і гуртує наших
громадян. За даними МОЗ, українські бізнесмени долучилися до соціальної
кампанії «Підтримую лікарів» та запустили віртуальну платформу, де кожен може
надати допомогу медикам, які захворіли на коронавірус, виконуючи свої
обов’язки. За перші п’ять днів існування проєкту вдалося зібрати вже 5 млн
гривень.
Газу вдосталь ЧитатиПРИ ПІДГОТОВЦІ до опалювального сезону
торік у сховища було закачано рекордні обсяги блакитного палива. Зима видалась
тепла, отже, використали небагато (станом на 31 березня зберігається 15,9 млрд
кубометрів газу — один із найвищих показників на кінець березня за останнє
десятиліття). Голова «Оператора газотранспортної системи» С. Макогон зазначив,
що для стабільного проходження наступного опалювального сезону в підземні
сховища потрібно буде закачати додатково лише 2-3 млрд кубометрів. Однак є
проблема: хто це робитиме? Адже нині немає законодавчих вимог до учасників
ринку створювати запас палива на зиму. Зазвичай цим займався «Нафтогаз», але
тепер ПСО (соцзобов’язання щодо зниження вартості газу для населення)
скасовано.
Рекорд так рекорд... ЧитатиРЕЗОНАНСНІ законопроєкти привертають увагу
багатьох депутатів і дістають при підготовці до другого читання тисячі
поправок. Так було з проєктами Конституції (понад 5 тис.), Виборчого кодексу та
ринку землі (два останні — по більш як 4 тис.), які вважались рекордсменами. Та
всі враз зблідли перед «антиколомойським» — законопроєктом щодо неповернення
банків колишнім власникам. До цього проєкту документа подано… більш ніж 16
тисяч (!) поправок. Найбільше — 6033 — подав виключений із фракції «Слуга
народу» депутат А. Поляков. Експерти припустили, що таку феєричну кількість
поправок до не найдоленоснішого законопроєкту подано на «замовлення» І.
Коломойського, аби заблокувати розгляд та ухвалення (яке, до речі, прив’язане
до одержання допомоги від МВФ). І олігарх, і автори-«стахановці» це, певна річ,
заперечили.
Переляк минає ЧитатиЗА ДАНИМИ Нацбанку, впродовж березня залишки
на рахунках населення у банківській системі скоротилися на 2,752 млрд у гривнях
та на 19 млн — у доларовому еквіваленті. Це закономірно: люди злякалися
невідомості й вирішили, що ліпше мати готівку вдома. Однак скорочення коштів на
рахунках фізичних осіб узагалі припинилося після 25 березня. Вклади в
національній валюті за останні 7 днів березня навіть зросли на 4 млрд гривень
(+1,2%).
|