• Адреси досвіду

«Диво» з Сираїв

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото Миколи Олексієнка.

Ярослав Стаценко стежить за процесом сироваріння.

Колектив екоферми «Диво».

Лише високоякісна продукція і тільки з молока екстракласу — у Сираях, що в Козелецькому районі, успішно працює і розвивається унікальне молокопереробне підприємство ТОВ «Екоферма «Диво».

_{Зайшли на руїну}

ТРИ роки тому в Сираї, розташовані обабіч траси Чернігів — Київ, зайшли нетипові інвестори. Шукали не стільки вільну землю, скільки приміщення під виробництво. Справа ця для підприємців була надважка, адже в усіх селах, вигідно розташованих біля транспортної артерії, колишні ферми давно розібрали. Та в Сираях їм пощастило. Якби не тодішній сільський голова Сергій Іванович Доломанський, від ферми і цеглинки не залишилось би. Він пройшов тривалий шлях судової тяганини і повернув у власність громади майно.

«Коли ми сюди зайшли, то побачили зарослу чагарниками і бур’янами площу і напіврозібрані хліви, але це нас влаштовувало, бо кращого варіанта поблизу не було», — пригадує директор підприємства Олег Чорний. Певний час орендували майно, а коли зрозуміли, що зайшли в Сираї надовго, викупили його.

— Ми дуже прискіпливо ставимося до якості сировини, — говорить Олег Володимирович. — Купуємо молоко тільки екстракласу по 12 гривень за літр. Возимо аж із Борзнянського району, з села Красносільське.

У Сираях виготовляють різні види продукції — від звичайного молока до м’яких сирів. Терміни зберігання обмежені. Так, наприклад, молоко придатне для споживання не більш як п’ять днів, сметана, йогурти, кефіри — до одного тижня. До речі, для виробництва йогуртів тут вирощують полуницю, решту ягід закуповують неподалік. Основна вимога до продавців — відсутність хімії.

_{Жирність — головне}

ЗАХОДИМО в приміщення сироварні. Потрапити до цеху без спецодягу неможливо. Всюди ідеальна чистота. Технолог підприємства Ярослав Стаценко два роки тому з дружиною переїхав на Чернігівщину з-під Маріуполя.

— Спочатку сире молоко потрапляє в «танк», де зберігається, перемішується і перенаправляється на виробництво, — розповідає спеціаліст. — Перша ємність — приймальне відділення. Технолог закачує необхідну кількість молока, воно нагрівається до 40 градусів, далі йде сепаратор. Там молоко ділиться на дві фракції — вершки і знежирене. Наступний етап — сироварний котел.

Поруч нього — невелика ємність, яку використовують для виробництва йогурту, кефіру або ряжанки. Лінія напівавтоматична, одеського виробництва. Можливості переробки — три тонни, нині завантаження — 1,5-2 т молока щодня.

Праворуч від входу — маслоробня. «Жирність буває тільки одна — 82,5%. Це коли ти взяв вершки, збив і отримав продукт», — пояснює Олег Чорний.

У найближчих планах підприємства — почати випуск ще й овечого масла. Головний технолог «Дива» Зінаїда Симчина — перша в Україні, хто запатентував такий продукт. Зінаїда Яківна — технолог із 30-річним стажем — у Сираї переїхала з Мукачева. «Овече молоко корисніше, ніж коров’яче, — каже сировар. — Так, якщо в коров’ячому молоці присутній бета-каротин — провітамін А, то в овечому вітамін А в чистому вигляді. Свого часу ми виготовляли масло з овечого молока. Його жирність — 86-88%». За словами пані Зінаїди, ця ніша малоосвоєна. Вівці на підприємстві вже є. Доїтимуть їх спочатку вручну, а потім спеціальними апаратами.

_{У перспективі — власний корівник}

ТВАРИННИЦТВО — це зона відповідальності В’ячеслава Соколова. Він луганський переселенець із колосальним досвідом роботи в галузі, працює тут трохи більше року. «Ось це південноафриканська порода. Дуже дорога, між іншим, — показує на гарненьких овець. — Їхня особливість у тому, що вони м’ясні, їх не стрижуть, а вовна сама спадає. Поруч із ними в загоні вівці цигайської породи — теж м’ясні». Цих тварин тут утримують поки що для власних потреб, але планують невдовзі прикупити молочне стадо. В загоні рохкають породисті свині — здебільшого «ландраси», але є і «дюрок». Утримують також і в’єтнамських.

Оскільки базовою умовою виробництва молочної продукції є наявність сировини, то в Сираях плекають амбітні плани завести власне поголів’я ВРХ. Для одного з хлівів уже навіть і проєкт підібрано — на три сотні голів. «Однак, — зітхає Олег Чорний, — без інвестицій зробити це неможливо». Та руки тут не опускають — поступово рухаються накресленим планом: працюють із місцевим населенням, беруть в оренду під хороший відсоток землю.

Коли ж у підприємців питають, чим може допомогти держава, ті відповідають: «Найкраще, що вона може зробити, — це подбати про здоров’я громадян і контролювати якість і натуральність продукції. Сьогодні нечисті на руку ділки дурять споживача і ніхто їх не карає».

А й справді, чи замислювались ми над тим, чому в 10-річних дітей проблеми з підшлунковою? Бо споживають неякісні продукти. Ну не може з 400 грамів молока вийти кілограм сиру! В Сираях, наприклад, для цього треба витратити 6-7 літрів сировини, і не від населення по п’ять гривень, а з ферми по 12. Відчуваєте різницю в маржі? Виходить так, що держава сама спонукає нечесних виробників користуватися хімією.

ТОВ «Екоферма «Диво» пішло іншим шляхом. Виробники переконані, що сьогодні не тільки багатії, а й звичайні громадяни хочуть купувати здорову їжу.