• На робочий стіл Президента України

«Скальпель» над Україною

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Ракета «Скальпель» (висота 22 метри, вага 105 тонн) могла із великою точністю уражати цілі до 10 000 км дальності десятьма ядерними боєголовками.

Навислою над Західним Донбасом техногенно-екологічною катастрофою стурбовані й місцеві жителі, і керівники та спеціалісти вугільних шахт. Адже підземні виробки вздовж і впоперек пронизали надра під трьома тутешніми містами й багатьма селами. Загроза за лічені хвилини провалитися в порожнечу, зникнувши там назавжди, цілком реальна. Проте існує й набагато страшніша небезпека: від потужних вибухів може постраждати не лише Західний Донбас, а й уся Дніпропетровщина разом із чотирма прилеглими областями.

ЛЕОНІД Шиман — директор місцевого хімзаводу, один із розробників твердопаливних двигунів міжконтинентальних балістичних ракет SS-24, які американці свого часу назвали «Скальпелем». Очолюване ним підприємство виробляло тверде ракетне паливо, і тривалий час цей факт зберігавсь у глибокій таємниці. Але наприкінці 2000-х журналістів запросили на закрите підприємство, де сталася подія всепланетарного масштабу: з участю військових і спеціалістів Сполучених Штатів Америки Павлоградський хімічний завод узявся за знищення грізних ракет SS-24, бо у рамках угоди «Старт-1» Україна зобов’язалася набути статусу без’ядерної держави. Напередодні зустрічі до Павлограда звезли 163 корпуси ракетних двигунів, які містили понад п’ять тисяч тонн твердого ракетного палива.

Україна, точніше Павлоград, стала другим полігоном у світі, де змонтували потужності з переробки та знешкодження подібного ракетного палива до двох тисяч тонн на рік за технологією, яка не мала і досі не має аналогів. Було укладено угоду про співучасть Сполучених Штатів, у тому числі фінансову, в реалізації безпрецедентного проєкту. Впоратися з цим надважливим завданням передбачалося до кінця 2019 року. Себто зараз ми мали б радіти, що нарешті позбулися страшної спадщини.

— Сподівалися полегшено зітхнути, — говорить замдиректора із проблем утилізації ракетного палива Павлоградського хімзаводу Володимир Львов. — Проте насправді склалося не так, як гадалося. У нас усе ще зберігається 38 ступенів балістичних ракет, а в кожному з них по 50 тонн паливної суміші! Складається враження, що керівництво країни це не обходить. Напевно, там вважають, що коли «ємності» з вибуховою речовиною надзвичайної сили так довго чекали свого знешкодження, то можуть почекати ще. Це фатальна помилка з непередбачуваними наслідками!

Причому трагедія може статись у будь-який момент. Аби заповнені твердим суперпаливом корпуси ракетних ступенів не вибухнули, у боксах постійно підтримуються певні температура і вологість. А це підприємству влітає в копієчку! Тож якщо раптово не стане грошей на рахунках, то… Не хочеться й думати про таке. Але це тільки один бік медалі. Другий — термін гарантованого безпечного утримання наявного палива кількістю понад 1800 тонн вийшов ще… 20 років тому. Ось правда, яку 1994-го, коли починали утилізаційну епопею, дипломатично замовчали. Це тепер вилазить боком.

Уявити масштаби небезпеки допоможуть цифри і факти. Паливні контейнери павлоградських балістичних ракет можна транспортувати на відстань не більше трьох кілометрів зі швидкістю, що не перевищує п’яти кілометрів на годину. Інакше аварії, потужнішої від чорнобильської, не уникнути. За даними спеціалістів хімзаводу, якщо, не доведи, Господи, «горючка» рвоне, то ураження від неї зазнає територія, на якій мешкає не менше п’яти мільйонів чоловік!

Чому ж так довго зволікають з утилізацією «добра», вилученого з бойових ракет? Бо дана переробка потрапила до тих програм, на реалізацію яких грошей не вистачає.

Через фінансову непрозорість української сторони у 2004 році Сполучені Штати вийшли з угоди. Впродовж семи років по тому наша країна намагалася самотужки впоратись із завданням. У 2011-му американці все ж повернулись у проєкт. Більше того, у 2015 році навіть взяли на себе управління ним. Але знову щось не склалося. Можливо, Штати втратили терпець мати з нами справу, оскільки Україна, кажуть на заводі, наполягала, аби вони насамперед фінансували потреби безпечного зберігання «горючки», що означало б і їхню відповідальність за ймовірні наслідки. А може, свою участь Америка визнала вичерпаною. Так чи інакше, але торік утилізація ракетного палива здійснювалася виключно коштом України.

Щоб остаточно «розправитися» з умістом ракет, термін зберігання якого давно закінчився, потрібно 800 мільйонів гривень. Державне космічне агентство України, якому зараз підпорядкований Павлоградський хімзавод, затребувало ці кошти у Кабміну, гарантуючи, що до кінця 2020-го зможе знешкодити ракетне паливо. Однак у поточному бюджеті на цю мету передбачили… трохи більше 30 мільйонів. Їх не вистачить навіть на те, щоб гарантувати безпечне зберігання палива у корпусах давно розібраних ракет. Процес утилізації доведеться зупинити, констатує Державне космічне агентство, оскільки власних коштів на знешкодження «Скальпелів» хімічний завод не має і не матиме найближчим часом. При цьому стан контейнерів із вибуховою речовиною критичний! Тому мешканці Павлограда і довколишніх населених пунктів надіслали петицію Президенту України Володимиру Зеленському з вимогою негайно надати необхідні кошти.

Варто зауважити, що загроза екологічної катастрофи у Павлограді не єдина в цьому краї. Міський голова Дніпра Борис Філатов попереджає, що на Південному машинобудівному заводі нині зберігається понад 37 тонн гептилу. Це настільки небезпечне ракетне паливо, що навіть мінімальні дози його після потрапляння у ґрунт чи повітря можуть спричинити масові захворювання з чималими жертвами.

Для утилізації такої кількості отруйної речовини необхідно мінімум 35 мільйонів гривень, які держава ось уже сьомий рік ніяк не знайде. Південмаш — ще донедавна легендарний — перебуває у жалюгідному фінансовому становищі. Тим часом ракетне паливо, аби воно зненацька не наробило лиха, треба зберігати за спеціального температурного режиму, котрий передбачає безперебійну подачу електроенергії. А «ракетно-космічний» завод нині в боргах, як кажуть, по саму шию! Будь-якої миті його можуть відключити від лінії електроживлення.

Поки що всі звертання Бориса Філатова до «зеленої» влади із закликом перейнятися проблемою, аби уникнути страшної катастрофи, залишаються без відповіді.