Добрий господар

Будемо з баклажанами?

СТАВЛЕННЯ до вирощування баклажанів дуже неоднозначне. Одні легко вирощують міцні рослини й отримують хороші врожаї, інші з ряду причин навіть братися за цю культуру не хочуть. Баклажан — це пасльонова культура, але уваги вона вимагає більше, ніж томати та перці.

Баклажани належать до азотолюбних рослин, калій їм теж потрібен, а ось щодо фосфору, то вимоги досить помірні. Зазвичай підживлення рекомендується робити через два-три тижні після пересадки. Достатньо трьох столових ложок без верху азофоски на 10 л води при витраті по півлітра під рослину. Після зав’язування плодів кущики підживлюють настоєм гною (1:10), або курячого посліду (1:20), або настоєм бур’янів (1:5).

Набагато краще підживлювати баклажани щотижня, виливаючи під кожну рослину по 0,5 л розчину (1 столова ложка азофоски на 10 л води). Можна в цей розчин додати літр настою бур’янів, але застосовувати таку суміш слід тільки після зав’язування першого плода, інакше баклажан, імовірно, скине квіти.

Рослини поливають рясно, проте не перезволожуючи ґрунт і повітря — приблизно, як і на томатах, тому їх можна вирощувати спільно. Припустимо також вирощувати цю культуру разом із огірками та перцем. Вода має бути теплою, як і для огірків (не нижче плюс 20°С). У жарку пору поливають двічі на тиждень. Однак якщо при висадці розсади в кожну лунку внести по 2 столові ложки гідрогелю чи перліту, то поливи можна скоротити до одного разу на два-три тижні.

Зазвичай баклажани, як і всі пасльонові культури, скидають квітки і зав’язь в початковий період росту при надлишку азоту в ґрунті. Тому підживлювати їх азотними добривами слід доти, доки на кущі дещо не підросте перший плід.

Баклажани підгортають, як томати. Ґрунт після поливу розпушують і мульчують.

Формування рослин баклажана полягає в регулярному видаленні пасинків. Нижнє листя до першого плода слід поступово видаляти. Якщо кущ сильний, то можна залишити один пасинок або навіть два. Але коли слабкий, то залишають тільки одне стебло. Після зав’язування чотирьох-п’яти плодів верхівку рослини прищипують. Оскільки в їжу вживають недостиглі плоди, то урожай знімають через кожні два тижні, а на півдні — через сім-вісім днів, щоб підрослі екземпляри не заважали швидко наливатися наступним.

З хвороб найнебезпечніші для баклажанів фітофтороз і тютюнова мозаїка. Застосовуйте будь-який мідьвмісний препарат для обробки ґрунту перед посадкою та двічі після вкорінення розсади. Дотримуйтеся термінів очікування.

Якщо на баклажанчиках з’являються світлі плями, які потім починають загнивати, — це вершинна гниль плодів. Необхідно підживити рослини калійною та кальцієвою селітрою (по 1 столовій ложці кожного добрива на 10 л води, по 0,5 л під рослину), збільшити полив.

Коли плоди загнивають у місці прикріплення плодоніжки і відвалюються, то це плодова гниль. Слід облити рослини по листю і плодах розчином препарату «Фітоспорин-М» або обприскати розчином «Цирконію».

Зі шкідників небезпечні білокрилка, павутинний кліщ, попелиця і колорадський жук. Використовуйте відповідні отрутохімікати за інструкцією або обприскуйте рослини біопрепаратом «Фітоверм» («Агравертін», «Іскра Біо»), а «колорадів» і його личинок збирайте вручну.

Звертайте увагу на листя. Зовнішні зміни можуть сигналізувати про такі проблеми.

Листя у баклажана спрямоване під гострим кутом до стебла вгору — брак фосфору.

Листові пластини скручуються човником угору, потім по краях з’являється коричнева облямівка — так проявляється калійне голодування.

Листя світлішає — нестача азоту.

Листя мармурово-зелене — магнієве голодування.

Листя мозаїчне жовто-зелене — або брак мікроелементів, або вірусне захворювання тютюнова мозаїка. У цій ситуації спочатку потрібно зробити підживлення по листю розчином мікроелементів (дві чайні ложки на 10 л води), а якщо через тиждень ситуація не зміниться, то рослини слід видалити і спалити.