Наша пошта

• Позиція

Правда понад усе

Вадим ПЕПА.

м. Київ.

ЩОДНЯ на передовій як не вбиті, то поранені, а від влади — нічичирк. Як води в рот набрали вельможні. В Інтернеті — довгі переліки невпинних обстрілів російськими окупантами й найманцями на всій лінії фронту. І там же — мовби відчіпне з українського боку: «Вогонь у відповідь не відкривали». Виходить, що згодні здаватися з високо піднятими руками.

Нині не лише Україну, а й увесь світ спостигла велика біда — коронавірус. Каналам телебачення є що показувати й про що інформувати. При цьому з-понад іншого спостерігається й тенденція перетворити будь-яку передачу на новоявлене ток-шоу з реготами й розгнузданим зубоскальством. А як полегшити нестерпний біль тих родин, чиї батьки й діти гинуть чи залишаються каліками, — мовчок. Вимагаймо від владців виголошувати заяви з приводу кожної смерті й тяжких поранень захисників Української держави, її волі, незалежності, віками вимріяних надій на світліше майбуття.

Потрібно також надати можливість висловитися тим, хто втратив на війні сина чи дочку, батька або матір. Нехай їхній біль і гнів, їхнє обурення висушують крокодилячі сльози В. Путіна та ненажерливого сонмища кремлівських пропагандистів, які оплачуються під зав’язку іудиними срібняками. Розпалімо спільними зусиллями спопеляючий вогонь нетерпимості до вбивць, непроханих завойовників, насланих з неміряних обширів Російської Федерації, зокрема з тих, які политі кров’ю українських політв’язнів та де поховано мільйони жертв людиноненависницької диктатури пролетаріату. Кремлівські куратори приховують прізвища сьогоднішніх вбивць, тим паче похоронених без відспівувань. А в Україні нема потреби утаювати, хто поліг і пролив кров за волю рідної Матері землі. Нехай світ почує голос українського народу. Згадаймо віддавна заповідане предками: «Все згине, тільки правда зостанеться!»