Наша пошта

• Точка зору

Президенти у метро не їздять

Іван ВОЗНЮК.

м. Малин

Житомирської області.

КОЖНИЙ український президент, тільки-но приходив до влади, клявсь у вірності принципам демократії, свободи слова, верховенства права, зобов’язувався ненастанно дбати про добробут нації. І практично жоден не виконав своїх обіцянок, полишав свій пост знеславленим чи й звинуваченим. Жадоба багатства і ситого життя переважає все.

Керівник держави має бути сильним. Нині світові лідери діють за єдиним правилом: «Взявся — зроби». І роблять. У сучасній круговерті подій поважають того, хто попри всі ризики добивається успіху. Малоефективно і безперспективно кричати про зраду, марно сподіватися на єдиний фронт світових демократій проти Росії, переконувати, що на Донбасі ми стримуємо наступ російської армії на Європу. Потрібна сильна Україна. Тоді на нас дивитимуться як на рівноправних партнерів.

У влади є сила. Мабуть, насправді, де сила, там багато розуму не треба. Навіщо збільшувати рухомий склад поїздів, усього громадського транспорту, щоб людей менше було у вагонах, дезінфікувати його тощо? Легше зупинити. Тоді дбати про санітарну обробку, підготовку транспорту не потрібно. А що людям від цього не краще, то їм, на банково-грушевській, важко збагнути. Вони у трамваях і метро не їздять.

Може, наш Глава держави вважає, що саме у цьому й сила — вміти зупинити. Проте набагато сильнішим люд вважав би президента, який зупинив не метро, а падіння економіки, розвал медицини, в якій дивом збереглися лікарі-інфекціоністи, і навів лад у державі.