Квітень

Cторінку підготував

Микола ЮРЧИШИН.

• Дивосвіт навколо нас

Ранок року

Михайло МОРОЗ.

ПРО квітневу пору, а саме про квітень, народ створив багато легенд, прислів’їв, приказок, казок, різних оповідок і назв. Як тільки не називали його: дзюрчальником, снігогоном, квітограєм, красенем, красенцем. Але найбільше прижилася і закріпилася майже в усіх регіонах давньоруська назва, точна і влучна, — квітень, дуже близька до сучасної української мови.

І справді, зелені мережива квітня настільки привабливі, ніжні, що навіть боязко доторкатися до них, щоб не стерти їхню першу фарбу, яка має безліч різних відтінків. Коли дивишся на листочки, пелюстки, ще раз переконуєшся у тому, наскільки природа — великий неповторний творець краси, не лише у ролі художника, скульптора, дизайнера. І серед обов’язків квітня насамперед сприяти створенню цієї краси, допомагати, наповнювати навколишній світ ознаками воскресіння природи.

І квітень все активніше залучає до цього усіх: тварин, птахів, комах і, звичайно, людей. У кожного свої клопоти, свій календар весняних справ, але мета одна — не згаяти жодного квітневого дня, використавши його із користю для природи. Другорядного не може бути. Усе головне і важливе.

Згадалися мені дві прик­мети: перша пов’язана із прильотом ластівок. Наприклад, побачивши першу ластівку, люди брали жменю землі, кидали їй услід, примовляючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро». А приліт лелек до старого гнізда щороку пов’язували із поповненням родини дітьми, внуками, правнуками, а оскільки часто так і бувало, то ця прикмета і прижилася у народі.

Щодо цвітіння квітів, дерев, чагарників, то природа не встигає вносити корективи у свій календар. Кліматичні катаклізми настільки перемішали карти, що важко передбачити, коли саме цвістимуть ті чи інші дерева, а тим паче квіти, яким для цвітіння треба менше сонячного тепла і вологи, ніж деревам. Тому багато з тих квітів, пора цвітіння у яких за фенологічним календарем у квітні, розкрили свої пелюстки вже у березні. Причому у різних регіонах початок цвітіння різний. Тож, незважаючи на різні прикмети, будьте спостережливі. Адже зміни відбуваються не тільки щодоби, а й навіть кілька разів протягом неї. І рослини намагаються спіймати кожен сонячний промінчик, кожну крапельку води, якої у зв’язку із безсніжною зимою обмаль у ґрунті. Отож їм потрібна допомога людей.

До речі, пори цвітіння з нетерпінням чекають не лише люди, а й бджоли. Хоч водночас не менше чекають на бджіл і квіти як на основних запилювачів. А щодо медоносів, то саме у квітні найбільшими з них є не стільки квіти, скільки дерева, зокрема, усі в’язові, більшість верб, тополі, вільха клейка, гостролистий і польовий клени, а згодом терен степовий, абрикоси. Мед, перга передовсім потрібні бджолам, бо у вуликах триває масовий розплід.

Зазвичай на кінець місяця листя у більшості дерев і чагарників досягає нормальних розмірів. Тільки зимові дуби, біла акація, шовковиця, горіх волоський, лох вузьколистий іще у стані зимової сплячки, не поспішають, придивляються, а точніше, пристосовуються до нинішніх непередбачуваних кліматичних умов. Потроху оживають мурашники, і їхні мешканці заходяться ремонтувати свої оселі. І водночас виконують роль санітарів — очищають землю, дерева від різних шкідників.

Зі своїх схованок у розвідку вилазять ящірки, вужі, гадюки і шукають місця, що добре обігріваються сонцем. Як правило, це можуть бути пеньки, галявинки, узлісся, навіть старі дупла. Тож будьте пильні, уникайте зустрічей із цими небажаними мешканцями лісів.

Зустрічайте привітно інших мешканців, приміром, їжаків, які надвечір виходять не стільки на прогулянки, скільки на полювання. А коли стемніє, починають безшумно літати кажани. Вони теж живляться комахами, як і птахи. А оскільки темної пори останні сплять, то у кажанів на полюванні немає конкурентів і вони цілими зграями кружляють у повітрі.