Архів
Вівторок,
17 березня 2020 року

№ 20 (19768)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Примус до «примирення»?

Марина ТІШКОВА.

Кінець минулого тижня був багатий на бурхливі й тривожні події: ВООЗ визнала китайський коронавірус пандемією, на території України запроваджено карантин (зокрема, обмеження на зібрання за участю понад 200 осіб). На Донбасі — дуже гаряче, а очільнику РФ В. Путіну тамтешній парламент фактично дозволив правити довічно, визнавши поряд із цим українців та білорусів «носіями російської мови» із подальшим полегшеним набуттям російського громадянства.

ЩО Й КАЗАТИ — обстановка нагадує порохову діжку, яка ось-ось вибухне… І на такому тлі минулого четверга сталася подія, якої притомні люди не могли уявити взагалі, а особливо нині. Донецький «ветеран Клубу веселих та кмітливих», із легкої руки свого «колеги по цеху», а тепер Президента В. Зеленського піднесений до статусу радника секретаря Ради нацбезпеки та оборони з питань реінтеграції і відновлення Донбасу, С. Сивохо таки оприлюднив свою «Національну платформу примирення». Нагадаємо, презентація цього «рецепта миру» планувалася на 19 лютого, але напередодні бойовики спробували прорвати лінію розмежування поблизу чотирьох населених пунктів у Луганській області, внаслідок чого наші Збройні сили зазнали втрат. Влада в особі В. Зеленського (котрий «у своїй ментальності, у своїй особистій культурі, у своєму мозку» війну вже закінчив) та С. Сивохо назвала це «цинічною провокацією» з метою зірвати мирний процес», а сам захід перенесла, так би мовити, до кращих часів.

Отже, ці часи настали саме 12 березня. Мабуть, аби суспільству легше було примиритись із владними ініціативами, напередодні заходу С. Сивохо недвозначно заявив: в України немає перспективи стати членом НАТО через «внутрішній конфлікт». Чимало громадян, які хотіли бути присутніми на презентації, на неї не пропустили. Однак усередину змогли проникнути ветерани-добровольці з полку «Азов», батальйону «Донбас» та «Правого сектору». Сивохо встиг виголосити промову, зазначивши, що «кожна війна закінчується миром, і війна на Донбасі не виняток. Примирлива платформа готова співпрацювати з «потойбічними» організаціями, але лише з тими, які мають гуманітарне спрямування. Із паном радником виступили ще два координатори, які старанно оминали російську участь у війні, звинувачуючи в її початку «еліти, які правили в Україні і на Донбасі».

Ось так, свідомо чи несвідомо, українська сторона фактично легітимізувала російський наратив «внутрішнього конфлікту». Ветерани обурилися цим, і почалася сутичка, внаслідок якої С. Сивохо був виведений охороною, а активістів заарештувала поліція.

«Чи нормально штовхати посадовця РНБО?» — поцікавилась у своїй колонці журналістка, громадська активістка Т. Даниленко. Ні, відповіла на це риторичне запитання, бо штовхати будь-кого — це нецивілізовано. Водночас «чи нормально назначати відповідальним за Донбас в РНБО кавеенщика і шоумена»?! Також ні, бо «без політичного досвіду в таких тонких справах можна наробити багато біди». Багатьох експертів і активну громадськість зацікавило й те, навіщо в час, коли країна занурюється в паніку і їй загрожує втрата керованості, робити резонансну презентацію? Напрошується припущення, що захід призначили для максимального збурення емоцій, аби утвердити тезу, що припинення війни не хочуть тільки українські «радикали», а заодно й зарахувати до них усіх громадян, які критикують ініціативи влади…

Висновки з усього вищезазначеного напрошуються невеселі. По-перше, влада і патріотична громадськість по-різному тлумачать поняття «мир». Для перших, судячи з їхніх дій та заяв, мир — це аби все повернулося в умовний 2013 рік, коли гастролі, заробітки, концерти звичної ще з молодості радянської естради, «абщєпанятний язик», бо «какая разніца» — і ніякого «головного болю» із національною безпекою та обороною, визначенням ідентичності, пошуком свого місця у світі, переосмисленням минулого та вибудовуванням моделі майбутнього в незалежній державі. Для других мир настане тоді, коли російський чобіт забереться з української території і держава-агресор відшкодує всі збитки й припинить втручатись у справи своїх сусідів ні мовно-культурною експансією, ні військом.

Судячи із сьогоднішніх внутрішньополітичних «розкладів», утілюється перший сценарій. Проте варто завжди пам’ятати, що «поганий мир» лише у приказці кращий «хорошої війни» — у реальності він закладає підвалини для нової, у вирі котрої раз по раз опинятимуться нащадки.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Запевняють, що готові рятувати
Читати
Кордони закрито
Читати
Привезли додому
Читати
Не втрапте на гачок
Читати
Тест на відповідальність
Читати
Підакцизні товари дорожчають
Читати
Наших професіоналів цінують
Читати
Результати теплої зими
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове