Архів
П’ятниця,
21 лютого 2020 року

№ 13 (19761)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Фейлетон по п’ятницях

У будку, Рекс!

Тарас КІНЬКО.

Не минуло й року, як «слугам народу» стала тиснути лакейська ліврея, і їхня влада, відкинувши церемонії, взялася за свободу слова, вирішивши припнути її на ланцюг, або, як у народі кажуть, загнати у свою «лакейську» будку!

ЯКЩО це вдасться, то тепер владі й слова не скажеш, особливо ж у випадку, коли воно може стати їй поперек горлянки. Бо чого хоче влада? Проголосити себе єдиним монополістом на царське право одноосібно вирішувати, що, на її погляд, є дезінформацією, а що — інформацією.

Під виглядом захисту беззахисного поки що народу від ворожого впливу, «слуги народу» зладнали закон про… дезінформацію і недостовірну інформацію.

Тепер ті, хто захоче надалі називатися журналістом, мають вступити в особливу (чи то орденську, чи то клубну, чи то професійну, чи масонську, а чи злодійську) структуру, яку влада «слуг народу» узаконить у професійному середовищі. Тобто вступники стануть журналістами в законі.

Хто в означену «структуру» не вступить, той, неважко здогадатися, опиниться поза «слугонародним» законом…

Спитати б: які це матиме наслідки?

А ось які.

«Дезінформація — це те, де фігурує держава. Де немає держави, це недостовірна інформація», — дав геніальне визначення цим поняттям очільник Міністерства культури, молоді та спорту, один з творців цього закону і слуга «слуг народу» Володимир Бородянський, донедавна — начальник одного з телеканалів олігарха Віктора Пінчука.

Що ж воно виходить? Про державу «слуг народу» або тільки добре, або ніяк?..

Якщо відвіяти елітні зерна від елітної ж полови, то в сухому залишку від цього закону залишиться задумане: захист дій влади «слуг народу» від інформаційних «наїздів» преси.

Заради цього провладні замасковані під народних лакеї на своїй політичній кухні просіють медіа крізь густе сито. І відділять своїх від чужих.

Обранців цієї влади, які успішно пройдуть чистилище, буде допущено до державного корита. Їм, обласканим, відкриється «зелена вулиця» також у місця бунтів, соціальних заворушень, бойових дій та всіх урядових заходів із фуршетами і корпоративами хоч у Карпатах, хоч у Монако.

А що ж решта? Ті, що не «обранці»?.. Гадаю, не треба бути офіційним авгуром Офісу Президента, аби передбачити очевидне: не охоплених «кастовістю» від «слуги» Бородянського журналістів дискримінуватимуть, впровадивши жорстокий фейс- і фейкконтроль.

Цим же дискримінаційним законом «Про протидію дезінформації» світ елітних клубних журналістів відділяється від світу «безпритульних» журналістів, котрі за своїм статусом мало чим відрізнятимуться від статусу тих же безпритульних Рексів та Шариків, тільки вже у людській подобі. Останні будуть зараховані до категорії професійних дворняг, або парій.

Якщо й далі для наочності поширити на пишучу братію аналогію із чотирилапими братами, то двоногі прихильники свободи слова вже будуть приречені живитися виключно з чуток та пліток зі своєрідних інформаційних звалиськ і смітників, де вони, образно кажучи, будуть змушені гребтись в інформаційних решт­ках, шукаючи викривальні документи безчинств влади. Бо цей закон саме і прирікає їх на таке ерзац-інформаційне животіння.

«Безпритульних» майстрів пера, які не захочуть ходити у влади на ланцюгу, впровадивши такий закон, зроблять іще й беззахисними перед їхніми дог­хантерами. Їх, як можна завбачити, залякуватимуть законом про захист персональних даних, тягатимуть по прокуратурах, судах, інших правдолюбних інстанціях.

…Якщо ви спитаєте, чому я так безбоязно, даруйте, гавкаю, то поясню: сатира за цим законом дезінформацією чи недостовірною інформацією поки що не вважається. А значить, нас не переслідуватимуть ні за кримінальним, ні за адміністративним кодексами.

Бо якби це не було наперед передбачено творцями вищезгаданого, з дозволу сказати, закону, то першою треба було б відловити і стерилізувати «зграю», що гавкає у 95-му кварталі...

А поки що — у будку, Рекс, та й скавчи собі у лапу! І жди, поки мимо не пройде котрийсь із «слуг народу» і не визначить, можна тобі поза будкою гавкати чи не варто.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Не панікуйте!
Читати
Виконали і перевиконали
Читати
«Тінь» не зникає
Читати
Селу — обіцянки
Читати
Плата за ризик
Читати
Хто в передовиках
Читати
Обережно: майже весна
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове