Війни більше немає?

Михайло ГУБАШ.

Колаж Світлани Урбанської.

Днями в Мюнхені відбулась 56-та конференція з безпеки. Цей захід уважається найбільшим світовим форумом на подібну тематику. Серед інших питань обговорювалася
й ситуація в Україні.

_{Троянський кінь}

У ДЕНЬ відкриття конференції, 14 лютого, на її сайті було оприлюднено план за назвою «12 кроків для зміцнення безпеки в Україні та в усьому євроатлантичному регіоні». Це одразу ж викликало неабияку зацікавленість усіх, вибачте, зацікавлених сторін. Тим паче що документ підготувала Група лідерів із питань євроатлантичної безпеки, до якої входять голови трьох великих міжнародних організацій, зокрема й глава Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, а також керівник Російської ради з міжнародних справ.

Утім, після ознайомлення у МЗС України та серед низки західних дипломатів і експертів цей план викликав подив і критику. По-перше, Україна в його розробці участі не брала, а по-друге, у ньому було чимало суперечливих позицій. Серед них — пункт про необхідність «нового діалогу про національну ідентичність» в Україні, який має стосуватися «тем історії та національної пам’яті, мови, ідентичності й досвіду меншин». При цьому передбачається, що Київ повинен врахувати позиції сусідніх Польщі, Угорщини та Росії. Крім того, у документі розглядалася можливість зняття з РФ санкцій і створення на Донбасі зони вільної торгівлі як із ЄС, так і з Росією. Водночас — анічичирк про необхідність виведення російських військ із території України.

В українському зовнішньополітичному відомстві заявили, що цей план не відповідає офіційній позиції України. Категоричніше й жорсткіше щодо скандального документа висловився Петро Порошенко: «Це не план Мюнхена — це план Кремля». І додав, що для України такий «дороговказ» є капітуляцією, бо існують червоні лінії, які не можна перетинати.

Оперативно відреагували й колишні дипломати США, чиновники та експерти Атлантичної ради. Вони оприлюднили спільну заяву, де розкритикували план, зазначивши, що агресія РФ в Україні є проблемою, яку потрібно вирішувати шляхом відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, починаючи з Донбасу.

Зрештою план був знятий із сайта Мюнхенської конференції через кілька годин після публікації. Проте через добу його знов оприлюднили.

_{Пропозиції Зеленського}

ТОЖ усі зацікавлені очікували на виступ Президента України: що скаже лідер країни, у якої Росія анексувала частину території, а на другій розв’язала війну, підтримуючи й озброюючи ніким не визнані сепаратистські утворення? Які висуне пропозиції щодо завершення конфлікту і встановлення миру?

І Володимир Зеленський виступив на форумі з 20-хвилинною промовою. Ще з окремим спічем — на «Українському ланчі» у рамках Мюнхенської конференції та ще й дав розлоге інтерв’ю американському телеканалу CNN.

Ось кілька цитат: «Не зовсім коректно говорити «війна в Україні», це війна в Європі. І вона разом з анексією Криму вже триває стільки ж, як і Друга світова війна, — уявіть собі»; «Україну схиляють до прямого діалогу з так званою місцевою владою в ОРДЛО — ми не будемо домовлятися з тими, хто не визнаний з точки зору міжнародного права, а отже, не може представляти місцеве населення України. Пропонуємо залучити до переговорів у Мінську звичайних людей із тимчасово окупованих територій»; «Запропонуємо нормандській четвірці ідею секторального розведення сил на Донбасі. Перехід від одного сектору до наступного тільки після того, як СММ ОБСЄ верифікує відсутність будь-яких незаконних збройних формувань, військ і військової техніки»; «Україна робитиме все, щоб саміт лідерів нормандської четвірки відбувся у квітні 2020 року». І т. д., і т. п.

Усе, як бачимо, гарно й навіть логічно. Проте, скажімо так, не зовсім конкретно й серйозно. Наприклад, пропозиція Зеленського щодо спільних патрулів українського МВС, представників тимчасово окупованих територій та ОБСЄ.

_{Що далі}

А ХТОСЬ інший, окрім самого Зеленського, вірить у це? Відповідаючи на запитання модератора ланчу, чи бачить він прогрес у виконанні мінських угод і домовленостей нормандської четвірки в Парижі, Президент України повідомив: «У моїй ментальності, в моїй особистій культурі та в моєму мозку я закінчив війну».

О! Чудово! Прекрасно! Супер! Війни більше нема! На жаль — тільки в свідомості Володимира Олександровича. В реальності ж вона триває — її, на відміну від нашого Президента, не закінчили у Кремлі. Як і на тимчасово (будемо в це вірити) окупованій території Донбасу і Криму. На доказ того нещодавній наступ бойовиків із застосуванням важкої зброї в районі «розведеного» Золотого (згадаймо пропозицію ЗЕ про секторальне розведення!): один наш боєць — 22-річний Максим Хітайлов із Полтавщини — загинув, п’ятеро дістали поранень.

Так, війна триває. Миру нема. Як, схоже, нема у Зеленського та його команди помічників конкретного плану (план Б?) чи серйозних пропозицій щодо реального — а не на словах і в думках-мріях — завершення війни і встановленння миру.

Що далі?