Наша пошта

• Точка зору

Вижити селу

Тамара РУДА,

вчений-агроном.

ХТО сказав, що в Україні існувати селам без продажу землі надалі неможливо? Це велика помилка. За нею не що інше як бажання сильних світу цього пограбувати український народ, позбавивши його чи не найціннішого природного багатства. Взяти хоча б агрохолдинги, що здебільшого належать іноземцям. Як вони нині порядкують в Україні, загальновідомо. Зокрема, на дніпропетровських безкрайніх ланах щороку бачимо типову картину: соняшник тільки випнувсь із землі на 40-50 сантиметрів, а вже утворив корзинки із суцвіттям. Про що це свідчить? Про нищення української землі хімією, а вирощуваних рослин — стимуляторами росту. Такі «ефективні власники» нехтують усіма агрономічними законами задля швидкої вигоди. І тепер ці ж агрохолдинги лобіюють продаж землі в Україні. Для чого, теж загальновідомо.

Нині маємо багато прикладів умілого господарювання власних фермерських господарств, причому без державної підтримки, які спільно із місцевими громадами створили елементи виробничої, соціальної і транспортної інфраструктури. Одне з таких є у Тальнівському районі на Черкащині, за 70 кілометрів од Умані, у селі Криві Коліна. Воно розташоване на прекрасних чорноземах. Земля розпайована, і селяни традиційно здають наділи в оренду землякам-фермерам. Останні створили тут підприємство із переробки зернових культур (зверніть увагу: не просто вирощують хліб і торгують сировиною, а виробляють із зібраного збіжжя чимало затребуваної на вітчизняному ринку продукції). Завдяки цьому є можливість отримувати додатковий прибуток і надавати місцевим жителям робочі місця. Крім того, сільськогосподарське виробництво оснащене новітньою технікою, яка забезпечує якісні технологічні процеси.

Розвивається в селі і культурна сфера: збудовано сучасний концертний зал, куди запрошують виступати столичних артистів, самодіяльні колективи з інших районів і областей. Та й у Кривих Колінах завжди існувала художня самодіяльність, артисти забезпечені необхідними костюмами для виступів. До того ж у цьому і суміжному селах збудовані церкви для парафіян.

Звичайно, у місцевої громади є багато проблем, вирішенню яких могла б посприяти і держава. Хоча б шляхом створення «Земельного банку» з помірними відсотками для господарств. Адже реалізація багатьох тих же соціальних проєктів упирається передовсім у кошти, яких завжди бракує.

Попри все це село живе, надіється на укрупнення громади, створення нових робочих місць для повернення трудових ресурсів. І ніхто з Кривих Колін не хоче виїжджати. Люди тут родилися, виросли, створили сім’ї і прагнуть бачити своє село розквітлим. Вони не хочуть продавати землю!