Криниця

Сторінку підготував Василь ПІДДУБНЯК.

Поезія

Воїнам, загиблим 05.04.2015 року в Широкиному

Вчора сміялися і обіймали —

Сьогодні вас, браття, уже нема...

Мабуть, тому й повернулась зима

в наші принишклі одразу квартали.

А я ж вам так любо та й ніс надію,

Огранену в рими. І все дарма!

Може, сильніша за віру пітьма?

Може, молитва уже не діє?

Боже, прости мені й запереч —

знаком любові розбурхай вись ти!

«Лахи продайте й надбайте меч!» —

ти ж нам сказав у ці дні колись-то.

Земле моя — Гетсиманський сад!

Вірних уже ми скількох проспали?!

Воїни-соколи — серед палу...

зламано крила … до брата —

брат...

Чом же напуть ви моїх недослухали,

чом не повірили в Слово, сини?

Завтра весна прийде полем-луками

навіть у чорні безмежжя війни.

Наша мета і священна, й свята!

Вже Великдень наш не за горою.

Скаже Народ:

«Не вмирають герої!» —

й станете ви ще од смерті

вище —

станете ви ще обіруч Христа.

Олег ГОНЧАРЕНКО

м. Мелітополь на Запоріжжі.

Я про те, що сьогодні на вулиці сніг.

Що поволі вростаю думками у зиму.

Я про те, що учора збивало із ніг,

а сьогодні розкішно, цнотливо,

красиво.

А сьогодні ця білість на скелечку дня,

заробляє в зими дивіденди та бали,

що сніги їм, вітри та морози

— рідня,

що вони задля нас з піднебесся

упали…

Певне, хтось не зупиниться —

звично мине,

може, вітер розвіє засніженість

швидко…

Тільки знаю, не раз ще розбудить

мене

гаптування розкішне зимової шибки.

Олена ГЕРАСИМЕНКО

смт Теплик, Вінниччина.

Стоїть хатина край села...

Замок в іржі — давно порожня.

Тополя крила підняла,

Аби помітив подорожній.

До двору стерлися сліди —

І постарішала оселя.

Самотні відра без води,

Та вікна темні, невеселі.

А на городі, мов колись,

Дарує сонях всім насіння,

Гілки сливові розляглись

На бузину — красу осінню.

Буває, довго сірий дощ

У двері стукає сердито:

Мо’, повернувся хто із прощ?

Та вітер дме несамовито.

Стоїть хатина край села...

Віталій МЕЛАНИЧ.

м. Суми.

Крихти хліба

З лісосмуг, де свищуть сніговиці,

Де не стало корму і тепла,

Перебрались лагідні синиці

У садки до нашого села.

В завірюху, ожеледь, морози

Стукають синиці у вікно,

З горобцями ділять на дорозі

Крихту хліба мерзлу і зерно.

Пригощав пташок я з годівниці

І почав нарешті відчувать,

Що для когось крихта — це дрібниця,

А для пташки — жить чи замерзать.

Анатолій КАЧАН.

м. Київ.