Архів
П’ятниця,
14 лютого 2020 року

№ 11 (19759)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Слово про сучасника

Є й таке волонтерство

Підготувала

Маргарита СИТНИК.

Бути героєм — пожежником, військовим, лікарем — мрія багатьох хлопчаків, яка з роками може зникнути так і не втілившись. Однак В’ячеслав Ніколайчук із Рівненщини власним прикладом довів, що і в дорослому віці можна реалізувати дитяче прагнення.

ЖИТЕЛЬ села Люхча Сарненського району мріяв про горде звання вогнеборця з юного віку, проте не склалося — здобув «буденну» професію інженера-землевпорядника, за якою і працює. Тим часом дитячі плани на життя не забувалися. Посильно допомагав пожежникам — наприклад, чотири роки тому, коли гасили торфовище в селі. Тоді ж і заприятелював із ними. Якось почув від керівництва районної Держ-служби з надзвичайних ситуацій пропозицію викупити пожежний автомобіль, списаний на брухт. Чоловік захопився цією ідеєю. Торік у червні на заощаджені гроші й придбав спецтранспорт, модернізував його. Потім місяць навчався на курсах і став у підсумку пожежником-волонтером.

— Дружина з розумінням до цього поставилась. Але коли взнала суму, то трішечки засмутилася… Не дуже, але трішки, — сміється Віктор. — Відкладаю помалу… Є хобі — мотоцикли збираю. Старенький мотоцикл зроблю наново і продаю, то трохи підзаробляю. Отак.

Номер волонтера записаний в оператора районної пожежної служби. Виїздить група, і паралельно зв’язуються з ним: «Це пожежна служба міста Сарни. Повідомляємо, що є загоряння на вулиці такій-то…» Поки що викликів було лише два. На першому спостерігав за роботою професіоналів та тренувався. Каже, коли надійшло повідомлення, миттю сів за кермо і поїхав, у чому був. Потім Вікторові видали форму.

У другому випадку на сільському обійсті загорілася літня кухня і вибухнув газовий балон. Вогонь загрожував перекинутися на дерев’яну хату. Віктор приїхав на кілька хвилин раніше пожежників. У стресовій ситуації блискуче впорався з обов’язками. «Так страшно було, що просто не передати. Коли пожежа, то такий викид адреналіну! Справився… Інструктори дуже багато дали!» — поділився враженнями чоловік.

Рятувальники появі волонтера раді. Заступник начальника пожежно-рятувальної частини Сарн Вадим Кузака розповів, що 8 кілометрів із райцентру до Люхчі вони долають за 10-12 хвилин, але є віддалені села, до яких доїзд складний поганими дорогами. Там переважно старенькі дерев’яні будівлі, тож при пожежі, ще і якщо вітер «допомагає», цінна кожна секунда. Односельці Віктора ставляться до нього по-різному. Хтось вважає, що його волонтерство — показуха, мовляв, хоче «пробитись» у керівництво села. Частина селян йому дуже вдячна, вважаючи, що його справи говорять самі за себе. Сам місцевий герой відповідає, що не збирається «йти у владу». І відзначає позитив від своєї ініціативи: сільська молодь зацікавилася пожежною справою, а кілька підприємців зголосилися скинутися на пальне, яке він досі купував за власний кошт. Тож охорону краю від вогню збираються посилити — придбати ще один вибракуваний пожежний автомобіль, щоб з часом у селі запрацювала справжня бригада з допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Заохочують обирати Україну
Читати
Пообіцяли газознижки
Читати
Не дотримуються закону
Читати
Ще один «безвіз»
Читати
Скоро в море
Читати
Квитанцій не треба
Читати
Курили менше
Читати
Європа перспективніша
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове