Архів
П’ятниця,
14 лютого 2020 року

№ 11 (19759)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

 

13.03.1974

Ферма — магазин

АВТОФУРГОНИ завертають до ферми, зупиняються біля нового світлого приміщення. Швидко навантажуються металевими кошиками з паперовими пакетами, наповненими свіжим холодним молоком, і поспішають назад — до магазинів Сімферополя.

Маршрут «ферма — магазин» появився відтоді, як став до ладу експериментальний молочний комплекс радгоспу «Урожайний».

Відрізняється він від інших тим, що ферму поєднано з молокозаводом, створено промисловий молочний комплекс. Тут нова технологія виробництва, оригінальна механізація й автоматизація.

Диспетчерська — мозок комплексу. Господарюють тут позмінно два зоотехніки. Сьогодні чергує Валентина Василівна Юріна. Вона уважно стежить за приладами. Ось пролунав дзвінок — на комутаторі спалахнула електролампочка. Доповідає слюсар-наладчик:

— Доїння закінчено, готовий до перекачування молока.

Це значить: усе молоко зібрано в місткості. Як там справи на молокозаводі? В. Юріна натискує на відповідну кнопку.

— До прийняття молока готовий, — це оператор молокозаводу.

У відповідь голос слюсаря-наладника:

— Даю перекачування.

Невидимими звідси трубопроводами білий струмінь зараз полинув у пастеризаційний цех, а звідти, після охолодження, до розфасовувальних автоматів. Ніде, починаючи з доїльного апарата, молоко не стикається з повітрям. Спритні жіночі руки підхоплюють кошики з готовими пакетами і ставлять на стрічку транспортера, що доставляє продукцію до автофургонів.

А з корівників у цей час виходять доярки, котрі закінчили роботу. Власне, тепер це — майстри машинного доїння. Ось Парасковія Литвинова, удостоєна орденів Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора. Понад тридцять років вона на фермі. Здається, все вивчила, все пізнала. А тепер ось опановує нову техніку.

— Тепер більше треба думати, ніж руками робити, — розповідає вона. — А взагалі — кращого й бажати не треба: доїння дворазове, робочий день восьмигодинний, два вихідних на тиждень. І заробіток добрий. Торік вийшло в середньому по двісті карбованців на місяць.

Навантаження на майстра-доярку становить близько сімдесяти тварин, а проектне — сто, що, звичайно, позначається й на заробітку. Спеціалісти вже добирають корів для поповнення стада.

— Сьогодні нас найбільше хвилює кормова база, — говорить начальник молочного комплексу зоотехнік Валерій Олександрович Хруцький. — Нам треба розширювати зрошувані землі, щоб мати більше люцерни, буряків, кукурудзи. Зроблено технічне обґрунтування на зрошення чотирьохсот гектарів від Північно-Кримського каналу.

В. КОВАЛЕНКО,

кор. «Сільських вістей».

Кримська область.  

 

15.05.1974

Рядки з листів

Дітям потрібні дитячі ясла

У НАС, у колгоспі «Дружба», багато матерів-колгоспниць мають по двоє-троє дітей, а залишити їх ні з ким. Нема ні дитсадка, ні ясел.

Тим часом приміщення, де можна було б влаштувати їх, є. Але замість того, щоб подбати про матерів, правління колгоспу (голова В. П. Карига) щосезону запрошує на підробіток дівчат з інших сіл. І поселяють їх саме в тих будинках. Ми ж змушені сидіти вдома з дітьми. А хочеться й нам брати участь у суспільній праці. Щоб був і наш трудовий внесок у майбутній врожай.

За дорученням жінок-матерів колгоспу «Дружба»

З. СОПЕЦЬ, Г. РОМАНЮК, Т. ЛЯЛЮК, Т. НАУМЮК, І. ТКАЧУК.

Локачинський район

Волинської області.

 

Дві хвилини! Мало...

У МАГАЗИН міста Яворова надійшли пральні машини «Донбас» виробництва ждановського заводу «Електропобутприлад». Ми з дружиною зраділи: матимемо ще одну зручність у домі. Тут же, біля прилавка, перевірили, чи справно працює.

Та коли вдома знову увімкнули машину, виявили: вона працює лише дві хвилини — якраз стільки, щоб можна було перевірити її «справність».

Отож повезли покупку назад до магазину, щоб обміняти на іншу. Але там розчарувалися остаточно: усі машини цієї партії такі самі.

То навіщо ж завод відправляє споживачам браковану продукцію?

Я. ТЕСЛЯ,

працівник яворівської ра­йонної газети «Зоря».

Львівська область.

 

За милом у райцентр

ЖИТЕЛІ села Миколаївки Олександрівського району на Кіровоградщині ніяк не можуть зрозуміти: чому в їхньому сільському магазині немає ні господарського мила, ні пральних порошків. Це ж товари першої потреби, а наші домогосподарки не бачать їх у магазині місяцями. Коли ж працівники Олександрівської райспоживспілки налагодять як слід постачання?

Ф. УЖВА, сількор.

с. Миколаївка

Олександрівського району

Кіровоградської області.

 

Росте бур’янець у клубі

У НАШОМУ селі звели приміщення клубу. Лишалося наслати підлогу. Та завершальних робіт чомусь до кінця не довели, і кімнати почали заростати бур’яном.

Не краща картина і знадвору: вікна побиті, стіни подряпані, штукатурка осипається.

Не поспішає молодь вечорами до клубу. Скільки разів зверталися до голови колгоспу імені Матросова І. В. Бригадира, щоб вирішив наболіле питання. Але, як переконуємось, марно. Не допомагає і Лановецький райвідділ культури.

О. ТРОФИМЧУК.

с. Оришківці

Лановецького району

Тернопільської області.

 

04.03.1976

Атестат пропагандиста

ЦИМИ ДНЯМИ в атестаційному листі керівника теоретичного семінару «Соціалізм і праця», заслуженого вчителя УРСР Богдана Ілліча Сашки з’явився запис: «Пропагандист високого класу». До такого висновку прийшла атестаційна комісія, очолювана секретарем Нестеровського райкому партії Г. Й. Піддубною. Пропагандисти цього району одними з перших на Львівщині підтримали почин моїх колег із московського електромеханічного заводу імені Володимира Ілліча працювати під девізом: «Знання, ідейна переконаність, організаторський талант пропагандиста — на службу п’ятирічці!».

Успішно йде атестація пропагандистських кадрів і в Сокальському, Мостиському, Золочівському та інших районах.

І. ЗДЕОРУК.

 

01.09.1976

«Без чого не обійтися диспетчерській»

На виступ «Сільських вістей» відповідає Міністерство сільського господарства УРСР.

13 липня в «Сільських вістях» було надруковано кореспонденцію, у якій йшлося про організацію диспетчерської служби в колгоспах, про деякі питання, які не завжди можуть бути розв’язані силами господарства, зокрема у проектуванні диспетчерського зв’язку, технічного обслуговування спеціального обладнання та ін.

Як повідомив редакцію заступник міністра сільського господарства УРСР М. М. Козирєв, для подання допомоги колгоспам і радгоспам у раціональному використанні засобів зв’язку Міністерством сільського господарства УРСР разом із Південним відділенням ВАСГНІЛ розроблено «Рекомендації по організації диспетчерської служби в колгоспах Української РСР», які найближчим часом вийдуть друком.

Об’єднання «Укрсільгосптехніка» дало вказівку обласним управлінням «Ремтехпроектмонтажналадка» на проведення робіт по монтажу, ремонту, технічному обслуговуванню та налагодженню, диспетчерського обладнання господарств.

09.10.1977

Від імені восьми моїх дітей

ЗАВДЯКИ телевізору я ніби побувала в Кремлі на історичній сесії Верховної Ради СРСР. Схвильовано вслухалась у кожне слово доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР, Голови Конституційної Комісії Леоніда Ілліча Брежнєва. Особливо запали мені в душу слова про те, що нова Конституція — це сконцентрований підсумок усього шістдесятирічного розвитку Радянської держави. Я задумалась над своїм життям. Усе світле і радісне в ньому пов’язане з Радянською владою.

Рівно шістдесят літ тому привіз мене з Черкащини на Чернігівщину тесля Степан Москалець. Був він, як і я, бідняком, не мав і клаптика своєї землі. Мав, як казали люди, золоті руки. Та за свою роботу одержував щербаті копійки. Проте вірив Степан у щасливе життя. Дуже радів Жовтневим громам:

— Казав же, що буде й на нашій бідняцькій вулиці свято.

Радянська влада дала нам землю. Вступили ми до колективного господарства. Тут, у дружній колгоспній трудовій сім’ї, розквітло наше родинне щастя...

Восьмеро дітей виростили і виховали з Степаном. Шанують їх люди. Здобули діти освіту. Гідно продовжують справу, розпочату комнезамівцями, фундаторами колгоспу «Труд». Живуть заможно, культурно, як і всі хлібороби нашого оновленого поліського краю.

Найстарший син, Олексій, ось уже тринадцять років за кермом трактора. Григорій і Микола — електротехніки. Ольга працює комірником. Галина чимало років трудилась дояркою, вчилася заочно. Нині очолює зоотехнічну службу колгоспу. А найменші мої сини — майстри машинного доїння. Михайла нагороджено двома орденами Леніна й орденом Трудового Червоного Прапора. Володимир має орден «Знак Пошани».

Спасибі синам і дочкам — не цураються рідного порога. Піклуються про мене. Та найбільша моя вдячність їм, звичайно, не за дарунки, якими оце вшанували в день моїх іменин, а за те, що бережуть, примножують трудову родинну честь. А ще вдячна їм за шістнадцятеро онуків, восьмеро правнучат. Спокійна я — чудове їхнє майбутнє.

Гарно живеться нам. Сонячно на душі.

Пелагія МОСКАЛЕЦЬ,

колгоспниця.

Селище Городня

Чернігівської області.

 

29.12.1979

Звернення уряду Афганістану

КАБУЛ, 28. (ТАРС). Кабульське радіо передало сьогодні заяву уряду Демократичної Республіки Афганістан. В ній говориться:

«Уряд ДРА, беручи до уваги триваюче і зростаюче втручання і провокації зовнішніх ворогів Афганістану, і з метою захисту завоювань квітневої революції, територіальної цілісності, національної незалежності й підтримання миру та безпеки, ґрунтуючись на Договорі про дружбу, добросусідство і співробітництво від 5 грудня 1978 р., звернувся до СРСР з настійним проханням про подання термінової політичної, моральної, економічної допомоги, включаючи воєнну допомогу, про яку уряд Демократичної Республіки Афганістан раніше не раз звертався до уряду Радянського Союзу.

Уряд Радянського Союзу задовольнив прохання афганської сторони».

 

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Заохочують обирати Україну
Читати
Пообіцяли газознижки
Читати
Не дотримуються закону
Читати
Ще один «безвіз»
Читати
Скоро в море
Читати
Квитанцій не треба
Читати
Курили менше
Читати
Європа перспективніша
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове