• Актуально

Вища освіта на роздоріжжі

Олена БЕГМА.

Систему вітчизняної вищої освіти очікують суттєві зміни. Вони стосуються не лише абітурієнтів, а й студентів і безпосередньо принципів діяльності університетів, академій, інститутів та коледжів.

ПОЧНІМО із закладів вищої освіти. Така норма, як «диплом державного зразка», що існує з радянських часів, взагалі скасовується. Раніше передбачалось, що держава, видаючи всім однакові дипломи, гарантувала й відповідні якість та стандарти навчання в них. Чи треба казати, що це давно вже не так? Якість навчання у наших закладах вищої освіти нині ду-у-уже різниться. Дипломи окремих вишів цілком можна назвати папірцем, який мало чого вартий, тоді як випускники інших українських університетів цінуються і в роботодавців за кордоном.

Через різну якість освіти тепер кожен університет видаватиме свої дипломи у довільній формі — за зразком, затвердженим власною вченою радою. Але! При цьому акредитація самих закладів і їхніх освітніх програм, за якою навчаються студенти, не скасовується. Тобто тільки в акредитованому виші та за опанування повного курсу за акредитованими освітніми програмами можна буде здобути вищу освіту за тією чи іншою спеціальністю. Інформація тільки про такий диплом буде у Єдиній державній базі освіти.

Іще таке. Віднині обіцяють давати менше статусів «національний» для вищих закладів освіти. «Статус національного закладу вищої освіти є почесним і надається… за особливо визначний внесок у розвиток вищої освіти», — йдеться у Законі «Про освіту», нещодавно ухваленому ВР. До відома: нині в Україні близько 110 закладів освіти є національними. Та чи ж назви всіх їх, як мовиться, в однаковій народній шані?

Також новий закон впроваджує чіткі критерії, за якими оцінюватиметься робота ректорів. Усі керівники вишів, які обиратимуться на посади, підписуватимуть контракт із заздалегідь прописаними у ньому «цільовими показниками ефективності» своєї роботи, строками їх виконання та механізмами перевірки. Якщо ректор не виконає програму, йому загрожує розірвання контракту. Виходить, мають відійти у минуле наші «вічні і недоторканні» ректори.

Проте не лише ректори будуть під «законодавчим прицілом» громадськості. І студенти мають чітко засвоїти один важливий урок «академічної доброчесності», який, щоправда, мав би засвоїтись ними ще зі шкільної лави: списувати, присвоювати собі у рефератах, курсових і дипломних роботах чужі думки — ганебно. На жаль, це явище процвітає в усіх освітніх закладах країни. Відтепер для студентів законодавчо посилено відповідальність за плагіат. А подібні фальсифікації в роботах узагалі можуть завадити студентам отримати диплом про закінчення вищої освіти. Щоправда, рішення стосовно позбавлення диплома «залишається за самим закладом вищої освіти». А саме у цьому експерти і вбачають законодавчу шпарину для подальшого функціонування «фірмочок», які давно процвітають саме завдяки студентам-плагіаторам. Нерідко в них підряджаються підробляти викладачі тих же самих закладів вищої освіти. Тож може вийти: «Послухали лисичку і щуку кинули у річку».

І ще про одну новацію — упровадження мотиваційного листа при вступі до закладу вищої освіти. Його треба буде скласти і надіслати до університету, інституту чи коледжу ще до основної сесії ЗНО. І там навести переконливі причини, чому абітурієнт прагне навчатися саме в цьому закладі та саме на цьому його факультеті. Для декого саме мотиваційний лист може стати щасливим шансом на вступ. Адже за нього приймальна комісія додатково нараховуватиме бали. Результати за листи потім розміщуватимуться на сайті освітнього закладу. Втім, тут у експертів також виникли сумніви. А як приймальна комісія знатиме, що мотиваційний лист написав майбутній студент самостійно? Ця новація ще й опосередковано створює підгрунття для корупції. Адже будуть студенти, за яких хтось десь там «замовить слово», яке виллється у додаткові рейтингові бали.

Проте нинішнього літа, як зауважують у МОН, абітурієнти ще вступатимуть без мотиваційних листів. Адже самі заклади вищої освіти не розробили критеріїв їх оцінювання. А в умовах вступу до престижних закладів цей один відсоток може зіграти вирішальну роль.

Новий закон розширює доступ до освіти для дітей із окупованих територій Донбасу і анексованого Криму. Вже влітку 2020-го такі абітурієнти матимуть право вступити до будь-якого закладу вищої освіти України на будь-які цивільні спеціальності взагалі без наявності ЗНО. Досі ця норма поширювалася лише на евакуйовані звідти виші, а також певні заклади на прилеглих до окупованих і анексованих зон територіях.

Тим часом для людей, які постраждали під час Революції гідності, учасників бойових дій на Донбасі, людей з інвалідністю, отриманою на війні, і для дітей таких ветеранів також передбачені пільги під час навчання, але здавати ЗНО все ж доведеться. Вступати на військові спеціальності без ЗНО, але за результатами вступних іспитів мають право: військовослужбовці за контрактом, особи, звільнені зі строкової служби через рік після звільнення; студенти, які виявили бажання вступити на навчання та в подальшому проходити службу за контрактом на посадах офіцерського складу; вступники з числа випускників військових (військово-морських) ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, які закінчили навчання в рік вступу.

Як бачимо зміни до закону про вищу освіту в цілому мають актуальний вигляд. Головне, щоб вони запрацювали, а не залишились декларацією на папері, як це буває. Адже вітчизняна вища освіта за багатьма академічними показниками все ще пасе задніх у світі. І передовсім — за якістю знань і професійними навичками, які спроможні дати своїм студентам виші. Про це свідчить і статистика зайнятості: сьогодні мало не кожний сьомий безробітний у країні із дипломом про вищу освіту. Це найвищий у Європі показник.