Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Братам старшим на науку

Ворона і Заєць

Ольга ХАЛО.

м. Лубни

Полтавської області.

Не встигло сонечко зійти,

Як ліс ожив від суєти:

Снують Мурахи поміж трав,

Ведмідь малини назбирав,

На спині хмиз Ішак везе,

Банани чистить Шимпанзе,

Коза трави нарвала

жмут —

Ну, словом, всі при ділі тут.

Одна Ворона не спішить —

На гілці всілась та й сидить.

— Бач, мудра птаха

ти яка! —

Ізнизу Заєць їй гука. —

Що ж робиш ти?

— Тобі скажу:

Нічого! Просто так сиджу!

— А можна сяду й я умить,

Щоб теж нічого не робить?

— Сідай! Лежати

можеш ще!

І Заєць влігся під кущем,

Простяг він лапки, позіхнув,

Стулив повіки — і... заснув.

А тут, немовби на заказ,

Лисиця появилась враз —

Й Ворони нетямкий сусід

Діставсь Лисиці на обід.

* * *

Щоб працювати не хотіть,

То треба високо сидіть!

Білочка і «шоу-бар»

Щоб жити затишно було,

Придбала Білочка дупло,

Де дуб могутній, звісна річ,

Гілля розкидав навсебіч,

Навкруг, куди не кинь, листва,

Поляна й тиша лісова.

Все як по маслу йшло, однак

Вподобав цього дуба Грак

І, як законний тут владар,

Прибив ізверху «шоу-бар».

Тож позліталися вночі

Круки і Беркути,й Сичі,

Розгулу не було межі —

Вищали і свої, й чужі.

А Білочці ж така біда —

Чкурнула, бідна, із гнізда.

Прибігла до Крота чуть світ.

— Я слухаю, —

проплямкав Кріт.

— Рятуйте! Для нічних забав

Грак дуба приватизував!

— І що тут дивного? Чому

Забороняєте йому?

— Його зухвала вся братва

Порушує жильців права, —

Волає Білочка Кроту, —

Спиніть оцю ви страмоту!

Забороніть цей тарарам!

— Не можу я зарадить вам!

Закрити заклад, зокрема,

Таких обмежень в нас нема!

Ідіть! Доволі й так проблем!

— В якому ж лісі ми живем?!

— Умилась Білочка слізьми.

— Який самі створили ми,

Тепер той прав,

хто угорі! —

Кріт дорікнув і зник в норі.

* * *

Не зійдуть з точки терези,

Доки терпітимуть низи.