• Слава України

До свого народу прихильний

Зенон МИХЛИК.

м. Тернопіль.

Ім’я Івана Пулюя давно вписане золотими літерами у літопис світової наукової спадщини, однак лише в 1971-му детально про нього розповів Юрій Гривняк у своїй книзі, яку видрукував у Лондоні. Позаяк за радянщини видатного вченого і громадського діяча в Україні старанно замовчували, продовжуємо відкривати його для себе.

ВПЕРШЕ на рідній землі публічно вшанували Івана Пулюя у 1995-му, відзначивши 150-річний його ювілей на державному рівні. Одна за одною з’являлися ґрунтовні публікації про нього, низку фундаментальних праць знаменитого вченого перекладено українською мовою, Тернопільський національний технічний університет удостоївся честі носити його ім’я.

Особливо вагомих успіхів досяг Пулюй, досліджуючи газорозрядні процеси. Характерно, що результатів своїх експериментів не приховував, навпаки, ділився інформацією із колегами, заохочуючи їх до нових пошуків. Скажімо, про виявлені ним властивості катодних променів розповідав окремий збірник, випущений Віденською академією наук, потім Британське фізичне товариство перевидало його, переклавши з німецької мови на англійську.

Поступово він заглибився в новий для себе напрям — електротехніку. Його винаходи були відзначені на всесвітніх електротехнічних виставках у Парижі 1881-го та у Відні 1883-го. Ними зацікавились промисловці. Пулюй навіть очолив підприємство, яке розгорнуло масове виробництво електроламп його конструкції.

— Коли його запросили до Праги очолити кафедру в політехніці (згодом став її ректором), він не лише виховав цілу плеяду здібних інженерів і науковців, а й здійснив багато власних вагомих винаходів, — зауважує дослідник знаменитого вченого, доцент Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя Олександр Рокіцький.

Найбільшу частину свого життя Іван Пулюй присвятив електротехніці, та був не менш знаковий період, хоча коротший у часі, стосовно газорозрядних процесів, природу яких він глибоко дослідив першим(!). До тієї теми ненадовго повернувся, коли дізнався про відкриття Вільгельма Конрада Рентгена (той офіційно повідомив 28 грудня 1895 року).

Син Пулюя Олександр згадував, що, прочитавши цю інформацію, батько кинув газету й схопився за голову: «Мої трубки!». Адже багато років перед тим, коли конструював свою лампу, був за крок до цього відкриття. Якби провів експеримент, то Х-промені (потім названі рентгенівськими) обов’язково виявилися б.

— Рентген ні разу не згадав, що ікс-промені ще перед ним глибоко вивчив Пулюй, — наголошує Олександр Рокіцький. — Хоча прилади українського науковця використовував у своїх експериментах. До речі, тодішня преса, розповсюджуючи сенсаційні повідомлення про відкриття Рентгена, ілюструвала їх лампами, які… сконструював Пулюй.

…На рідній землі, як згадувалося, ім’я вченого світового масштабу впродовж багатьох десятиліть перебувало майже під табу. «Бо, будучи вченим, він був і політиком та державотворцем», — каже відомий дослідник історії науки професор Василь Шендеровський.

Про це, зокрема, свідчить Пулюєва епістолярна спадщина, яку зібрала науковець Ольга Збожна. «Самостійність — дуже, дуже гарна річ! — писав він у листі до Михайла Павлика в серпні 1907 року. — Є на світі самостійні люде, є і самостійні народи, то чому б то не могла бути і самостійна Україна!.. Буде самостійна Україна тоді, коли буде більше своєї інтелігенції, людей, до свого народу прихильних, людей із розумом і серцем, людей характерних і — самостійних».

Задля того, щоб більшало таких людей, багато зробив особисто. Іще учнем тернопільської гімназії заснував таємне (польська влада забороняла) товариство «Громада», у якому вивчали рідну історію, літературу. Навчаючись у Відні, згуртував студентів-українців у «Січ». Згодом вихідці з «січовиків», за оцінкою Івана Франка, відіграли помітну роль у «європеїзації Галичини».

Іван Пулюй отримав пропозицію очолити міністерство освіти Австро-Угорщини, однак через поважний уже вік мусив відмовитись. Маючи широку ерудицію, написав українською шкільні підручники з фізики, ботаніки, географії… Епохальне значення мала поява рідною мовою Біблії, над перекладом якої трудився (був справжнім поліглотом) разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким.

Коли вибухнула Перша світова війна, 1915 р. видає у Відні брошуру «Україна та її міжнародне політичне значення». Нарочито — німецькою мовою, щоб ознайомити широкий загал «з українською історією». У ній, згадуючи про Росію, пише про «збирання» нею земель за рахунок загарбання сусідніх держав, зокрема й території України... «Тепер москвин простягає свою руку на рештку українських земель у Галичині, Буковині та Північній Угорщині, адже там потрібно «визволяти» російський народ… У результаті загарбання земель колишня невелика Московія згодом стала сильною Росією, яка становить серйозну небезпеку насамперед для центральних держав Європи та, безсумнівно, для всієї Європи».

…У день свого 175-літнього ювілею видатний учений, громадський і культурний діяч поцінований аж надто скромно. На рівні державної та регіональної влади — анічичирк, хоча й були відповідні пропозиції від громадськості, наукової спільноти. Урочисто вшанував цю дату Тернопільський національний технічний університет його імені. Заплановані пулюївські читання у коледжах і ліцеях, інформаційні семінари (у тому числі в Празі), конкурс студентських наукових робіт... А увінчає ювілейні заходи представницька науково-технічна конференція.

Мал. А. Василенка.