Архів
Вівторок,
21 січня 2020 року

№ 4 (19752)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

Трагедія на Йордан

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

76 років тому румунські окупанти розстріляли 39 мирних жителів села Голубівка Жмеринського району.

ЗА ДВА десятки кілометрів од Жмеринки сама природа сховала цей населений пункт за широкою спиною струмкової долини, огорнувши зі сходу та півдня невеликими лісами. Та не знайшлося такої сили, яка б відвернула страшну трагедію, що несподівано розігралася тут на Водохреще 1944 року.

До визволення Голубівки залишалося неповні два місяці. Румунські окупанти, які контролювали довколишню територію, вже відчували кінець своєї влади і просто тероризували місцеве населення. А тут ще й жахливий збіг обставин…

Січень сорок четвертого запам’ятався тріскучими морозами. Сільські вулички Голубівки дбайливо прочищені від снігових наметів. Люди готуються до Водохреща. Несподівано почулося форканням коней, повітря наповнилося запахом сіна.

Партизани! Ця звістка миттю облетіла ще спляче село. На годиннику була четверта година ранку 19 січня. Ніхто й до сьогодні не відає правди, звідки в Голубівку прийшли народні месники. Дослідники історії сходяться на думці, що це був один з передових загонів з’єднання Одухи, який прямував до Ямполя.

Партизани розселилися в оселях голубівчан, не забувши виставити сторожові пости на околицях села. І день поволі добіг до вечора. Місяць-молодик, зібравши найяскравіші зірки, гордо володарював у високому морозному піднебессі…

Наступний ранок приніс нову несподіванку. Здійнявши снігову порошу, вуличками села промчала вершниця-партизанка: «Тривога! Тривога!». Із хат повибігали партизани, і за півгодини кавалькада однокінних саней вирушила в напрямку сусідніх Кудіївець, розташованих південніше Голубівки. Взяли із собою партизани і двох місцевих провідників — Дем’яна Бондаря і Василя Покришку. Але в поспіху не повідомили про свій відхід одного зі сторожових загонів на північній околиці села. Це був початок трагедії села…

А тим часом до Голубівки, з боку урочища «Затишшя», пробивав снігові перемети гурт озброєних румунських вояків. Дев’ять шинелей термосив йорданський вітер, і до села залишалося рукою подати… Ось і перша хата, і перший постріл. Бій був короткий. Четверо окупантів застрелили, а п’ятеро здалися в полон. Зі своїм «трофеєм» партизанські постові кинулися наздоганяти основний загін, а Голубівка залишилася у якомусь гнітючому відчутті страху.

Звуки пострілів докотилися до северинівського румунського гарнізону. Санний каральний загін швидко добрався до села, оточив його. Румуни не пропускали жодної хати, виштовхуючи чоловіків і хлопців-підлітків прикладами рушниць на вулицю, щоб потім зібрати на колгоспному дворі…

Румунський офіцер виголосив промову, суть якої зводилася до того, що за кожного свого вбитого солдата вони вбиватимуть кожного десятого заручника. «У чиїй хаті був партизанський штаб?», «Хто староста села?». У відповідь — тиша. Тоді коротко, наче удар батога: «До лісу!».

Колона минула село і попрямувала до узлісся. «Хто староста?» — повторив запитання офіцер. Із колони вийшов чоловік на прізвище Суглобов, який родом був із Северинівки. Постріл — і сніг почервонів од крові. Михайло Побережний спробував було втекти до лісу, однак не судилося…

У цей момент колона втратила порядок і перетворилася на безформну купку переляканих людей. А позаду них уже лаштувалися три кулемети, які за хвилину, випльовуючи смертоносний метал, розпочали свою страшну роботу. Зойки, крики, плач, каркання ворон у сірому небі — все перемішалося…

У другій і третій шеренгах колони йшли син та батько Василь Бондар і Дем’ян Бондар, 1907 року народження. Під час розстрілу 13-річного Василя було поранено в голову, від страху та болю він упав, а зверху своїм тілом його прикрив батько. Пізніше, оговтавшись, хлопець добрався до села… Він і розповів подробиці того, що сталося в лісі.

...До визволення залишалося неповні два місяці.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Багатіє думкою?..
Читати
«Прогрес» — навіч
Читати
Їдуть у Страсбург
Читати
Щоб не крали, мовляв
Читати
Стала тенденція
Читати
Готуються до оновлення
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове