Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.

Поезія

Богдан ТОМЕНЧУК.

Про щось горить камін.

Дослухаю і скажу...

Цей плин одвічних тем, ці сповіді часів.

Мов кагла, білий світ

корпає чорну сажу,

Потріскує в дровах охриплість голосів

Усіх, кого зустрів, усіх, із ким молився,

Кого любив і знав, з ким каявся й грішив,

До тих не дотягнувсь,

до цих не опустився.

Отих лиш оминав, а цими — дорожив.

Потріскують дрова. І ми також не вічні,

Язик вогню чужі вилизує гріхи.

Курчат лиш восени, а ми,

мій друже, в січні

Рахуємо такі розхристані роки.

Є хліб і навіть сіль.

Хоч справа не у статках.

Бо тут горить вогонь і тіні на стіні.

Не озирайсь туди,

де все давно у згадках

Й така глибока ніч в душі та у вікні.

Є в тебе щось таке,

чого нікому вдосталь

Не випало чомусь ні зараз, ні колись.

Та жінка... Та любов...

Її далека постать.

І світ цей — як собор,

де нею ти моливсь...