Архів
Вівторок,
21 січня 2020 року

№ 4 (19752)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька

Вербиченька

Cторінку підготувала Устина ГРЕЧАНЮК.


Версія для друку          До списку статтей
  • Слово про сучасницю

Окрилена творчістю і професією

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

Київська область.

Учні Євгенії Оденюк, вчительки Обуховицького НВО «Школа І-ІІІ ступенів — дитячий садок», що в Іванківському районі, не лише люблять свою наставницю, а й пишаються тим, що вона авторка поетичної збірки. Не у всіх же вчительки ще й поетеси.

ЖЕНЯ їздить на роботу в Обуховичі зі Станішівки. Вийшовши заміж за місцевого хлопця, тут і залишилася. Вона дуже любить своє рідне місто Лубни на Полтавщині, але Поліський край її зачарував. Починала ж свій трудовий шлях керівником гуртків «Майстерня подарунків» і учнівського самоврядування «Лідер» районного Центру дитячої і юнацької творчості, які діяли на базі Обуховицького НВО (другий і зараз веде). Цього року навесні вона випустила свій перший 11-й клас. А восени їй знову доручили класне керівництво: і нинішні п’ятикласники — також її найкращі діти!

Вчителем зарубіжної літератури Євгенія Валеріївна — уже шостий рік. Її професійним і духовним наставником у школі, як тільки туди прийшла, стала Наталія Родіонівна Оденюк. Вона й передала їй свої уміння, захоплення предметом та навіть і робоче місце. Бо, захворівши, вимушена була залишити школу. На жаль, вона вже пішла з життя: світла їй пам’ять.

— Ми були з Наталією Родіонівною родичками по чоловіковій лінії, — розповідає Євгенія Валеріївна. — А ще дуже споріднені духом. Вона творча натура, завжди намагалася донести учням інформацію не сухо, а емоційно, різнобічно. Якщо обговорювали образ літературного героя, то до дрібниць аналізували його вчинки зусібіч. Наталія Родіонівна залишила теплий і хороший слід в моєму житті. Такі люди налаштовують тільки на позитив.

Свого часу за порадою наставниці Євгенія, вже маючи спеціальність «культуролог», яку отримала в Київському національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова, здобула у цьому ж ВНЗ другу вищу освіту — вчителя української мови і літератури та зарубіжної літератури. Тепер, окрім Обухівського НВО, за сумісництвом викладає ці предмети і в Термахівській ЗОШ.

— Я люблю свою вчительську роботу, — говорить Євгенія Валеріївна. — Хоча працювати доводиться майже цілодобово. Прийшовши додому, думками ще в школі: прокручуєш в голові сьогоднішні хороші чи погані події та новини, думаєш про завтрашній день. Без розмов про школу не минає жодна сімейна вечеря, зустріч з друзями. А як інакше? Школа — моя друга домівка, частина життя…

Зі своїм коханим Євгенія побралася, коли була на 4 курсі вузу. Чоловік Іван Олександрович працює в мисливському господарстві. Він в усьому її підтримка і опора.

Євгенія пише вірші з 10 років. Подорослішавши, заховала своє маленьке «письменницьке перо». Аж поки не прийшов час справжнього кохання. Свою першу збірку віршів «Окрилена» Женя присвятила коханому Іванові…

Поетичний талант передався Євгенії від батьків — також творчих людей — Лілії і Валерія Сердюків. Трохи пише вірші мама, багато пісень на слова й музику батька виконують різні українські гурти (колись він і сам грав на гітарі та співав). І хоч її рідні живуть у Лубнах, завжди підтримують і чекають на неї. Допомагає в усьому невісточці й свекруха Наталія Станіславівна Оденюк, яка завідує клубом і бібліотекою в Станішівці.

Збірку «Окрилена» Женя видала своїм коштом на початку цього року. Вірші у ній чудові: відверті, душевні. Про незнайомих і близьких людей, про мрії та реальність, смуток і радість, зраду і кохання… Її яскраво оформила київська художниця Валентина Блага. Понад половину примірників «Окриленої» розкупили прихильники поетичного слова, частину накладу Женя подарувала різним людям, декілька примірників передала в Обуховицьку і Станішівську сільські та районну бібліотеки.

Євгенія підготувала ще одну збірку, ілюстрації до якої створює її талановита учениця Марія Худенко. А ще вирішила випробувати свої сили в іншому жанрі: пише історичний роман про кохання у важкі Другої світової і нинішньої російсько-української воєнні роки представників кількох поколінь. Але не забігатиму наперед: коли у проміжках між роботою в школі та буднями сільського життя вона успішно закінчить писати цей літературний твір і видасть його окремою книжкою, тоді й розповім про нього докладніше.

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове