Архів
Вівторок,
14 січня 2020 року

№ 2 (19750)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Наше військо

Шлях Самурая

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Днями у Харкові під час зйомок короткометражного фільму «Шлях самурая» одного з його героїв, бійця, а пізніше начштабу 5-го батальйону Української добровольчої армії з позивним «Самурай» нагородили медаллю «Сильним духом».

«САМУРАЙ» — постать помітна на цій війні. Пішов на неї добровольцем ще 2014 року.

— Це чоловік, який має життєвий стрижень, — каже про «Самурая» росіянин-сибіряк із походження полковник Петро Тимофєєв, який вручав нагороду. — Він пішов захищати свою Вітчизну, свій Харків, українську землю від російського нашестя.

Воював «Самурай» у Донецькому аеропорту, Пісках, на шахті «Бутівка», в Авдіївці… Він був серед тих, хто вибив ворога з промислової зони міста, так званої «промки». Тоді група снайперів-добровольців, вгризшись у бетон та асфальт, не дала ворогові захопити цей шматочок сплюндрованої української землі.

— «Самурай» заслуговує цієї медалі, бо він і справді людина сильна духом, — говорить про побратима літописець батальйону доброволець Алла Мігаль із позивним «Пані Алла». — Пам’ятаю, як на Великдень 2015 року він разом з отцем-капеланом приїхав у Піски. Панотець святив паски, а «Самурай» прикривав його. Довкола ж усе двигтіло від мінометного обстрілу...

Воїн розповідає, що свій позивний дістав ще до війни, коли займався патріотичним вихованням молоді.

— Він чимсь схожий на японського самурая своєю відданістю, — стверджує пані Алла. — «Самурай» — це людина, яка вестиме свою особисту війну навіть тоді, коли його країна програла її, а генерали капітулювали… А ще він людина напрочуд урівноважена. Якось я втратила самовладання, докоряю «Самураю»: ти, мовляв, хоча б нагримав на мене! А він так спокійно: «Так я ж самурай…»

Я запитую бійця, чи є він людиною війни, тобто тим, для кого війна — це спосіб існування. «Самурай» замислюється, а потім відповідає, що, напевне, ні, однак якщо потрібно буде щось зробити для своєї країни, то, хай як пафосно це не звучить, він зробить.

— Мій чоловік — людина честі, яку нині нечасто зустрінеш, за це я його дуже люблю, — каже дружина бійця.

Отакий він, герой фільму «Шлях самурая», скромний, не розбещений увагою та нагородами. Пережив кілька контузій: його військовий фах має таку специфіку, що коли хочуть знищити таких бійців, то зазвичай або викликають снайперів, або накривають мінометним вогнем.

І проти таких людей останнім часом почали вести брудну гібридну війну, змальовуючи їх убивцями, психічно неадекватними, мародерами. Коли змінюється влада, то змінюються й риси епохи. І чимало людей за це хапається, бо скоріше повірить у брехню, ніж у те, що людина у найважчі для своєї країни часи не пошкодувала ні здоров’я, ні самого життя, аби захистити її і всіх тих, які робили й до сьогодні роблять вигляд, що війни немає.

Але хіба може бути повноцінна нація без таких героїв, як «Самурай»?

На фото автора: «Самурай» (праворуч) отримує нагороду.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Визнали провину
Читати
У трійці лідерів
Читати
Практичних підстав нема
Читати
Спробувати сили та набратися досвіду
Читати
Розрахунки — за новим стандартом
Читати
Потрібна правда!
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове