• Сила громади

Житло для лікаря

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

На фото автора: Євген Рябець, Павло Владига і Микола Кривоцюк.

Павлові Владизі скоро виповниться 27. Із серпня позаминулого року він працює сімейним лікарем у Рахнівсько-Лісовій амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Приїхав сюди за направленням після закінчення медичної академії у Полтаві, а родом із Самбора Львівської області, де в медичній сфері трудяться батьки та найближчі його родичі.

ПОЯВУ молодого лікаря в селі образно прирівнюють до ковтка свіжого повітря, бо тривалий час в амбулаторії не проводилося оновлення кадрів. Нинішній завідувач Анатолій Білозор має 42 роки стажу. Він зізнається, що важко вже тягнути воза, тому сподівається, що тепер є кому передати керівництво.

— Намагаюся запроваджувати нові форми роботи, — розповідає сам Павло Олегович. — І вони у нас прижилися! Всім своїм пацієнтам виготовив та роздав візитки з номером свого мобільного телефона, що дає змогу нам цілодобово перебувати на зв’язку. Ба більше, використовую соцмережі для трансляції власних відеозвернень щодо пропаганди здорового способу життя, а також надаю консультації хворим на вірусні гепатити…

— Але лікар не повинен потикатися по чужих кутках, — долучається до розмови про проблеми місцевої медицини член виконкому сільради Євген Рябець. — Павло поки що не одружений, але це діло наживне. Тому громадські активісти села почали працювати на випередження прогнозованої ситуації і взялися за облаштування службової квартири для лікаря…

Ініціаторами капітального ремонту приміщення на території амбулаторії, в якому колись був рентгенкабінет, стали Євген Вікторович Рябець і його колега-підприємець Андрій Миколайович Галета. Вони надали кошти на придбання матеріалів, а будівельні роботи виконують у вільний від основної трудової діяльності час працівники місцевої пожежної команди Руслан Шевчук і Андрій Швець під керівництвом свого начальника Миколи Кривоцюка.

— Усе практично доведеться переробляти з нуля: від заміни старої підлоги до встановлення нового даху, — говорить пан Микола. — Та очам страшно, а руки зроблять. Ми вже провели зовнішнє стягування стін металевим каркасом і поміняли вхідні двері й четверо вікон. І в ці дні не сидимо без роботи — працюємо всередині приміщення, бо тут дуже комфортний тепловий режим. Кочегарка розташована буквально за десяток метрів від споруди, і втрат тепла немає зовсім. До речі, дрова для опалення привезли безкоштовно місцеві підприємці.

Рахни Лісові — один із найбільших населених пунктів Шаргородського району, в якому проживають майже п’ять тисяч мешканців. Село віддалене від райцентру на 46 кілометрів. Медичний заклад тут існує з 1878 року, коли дружина барона Балашова Катерина відкрила в парковій зоні земську лікарню і притулок для дітей-сиріт.

— Відтоді багато вітрів пронеслося над медициною села, — каже Анатолій Білозор. — Нашим попередникам випало будувати, а нинішньому поколінню — руйнувати. Маю на увазі факт недавньої ліквідації повноцінної дільничної лікарні на 50 стаціонарних ліжок із пологовим, дитячим, гінекологічним, хірургічним і терапевтичним відділеннями. Зараз у нас залишилися амбулаторія і філія терапевтичного відділення центральної районної лікарні на 10 ліжок, а що буде далі — не відомо.

А щоб остаточно не потрапити під коток сучасних перемін і залишити структуру медамбулаторії хоча б у тому вигляді, в якому вона сьогодні перебуває, майже дві тисячі жителів Рахнів Лісових і довколишніх сіл підготували письмове звернення до Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, в якому лише одне речення: «Ми, пацієнти Рахнівсько-Лісової АЗПСМ, просимо допомогти сімейному лікарю Владизі П.О. у збереженні та розвитку місцевої медицини та не допустити дій третіх осіб, які б перешкоджали його діяльності».

— Останнім часом загальний настрій у селі змінюється, — додає Євген Рябець. — Люди не хочуть чекати милості від держави, а прагнуть самотужки йти назустріч викликам часу. Важливо, що майже у всіх питаннях знаходимо розуміння і підтримку депутатів Шаргородської районної ради та її голови Михайла Антоновича Попова. Така ділова співпраця розпочалася три роки тому, коли у селі провели ремонт стаціонарного відділення і котельні. Я не хочу зараз конкретизувати, хто і скільки виділив грошей на цю благородну благодійну справу, але у підсумку у Рахнах Лісових з’явився компактний і теплий лікувальний корпус, якого не часто побачиш у районних лікарнях. І буде велика шкода, якщо на ньому медреформа поставить великий хрест через непотрібність… А де ж тоді лікуватимуться наші земляки, особливо ті, у кого немає можливості добиратися до районної лікарні? Один із варіантів — допомогти і підтримати морально сімейного лікаря Павла Владигу, який хоче залишитися в селі і працювати в амбулаторії. Тим паче що його професіоналізм і авторитет постійно зростають…