Наша пошта

• Про те, що болить

Закривають пошту

Григорій ЧУМАЧЕНКО.

Тростянецький район

Сумської області.

МИ, жителі сіл Артемо-Растівка, Золотарівка, Лосівка, Мартинівка, прочитали у газеті за 10 грудня статтю Наталії Стіни «Поштове рабство, або На кому заробляє монополіст» і повідомляємо, що така ж ситуація склалась і у нас.

Поштове відділення розташоване в Мартинівці, у старій будівлі, зведеній ще на початку ХХ ст. Умови роботи там неприйнятні — тепла немає, бо обрізали газову трубу, листоношам платять 0,4 оклада, велосипеди, на яких їздять, старі, часто ламаються, а ремонтувати доводиться власним коштом. З керівництва району ніхто навіть пальцем не поворухнув, щоб покращити умови праці для цих жінок. Жодних пільг вони не мають. Тож зрозуміло, що ніхто не погоджується замінити листоношу, яка вже пішла на пенсію, а через два місяці готується й інша. Постає запитання: хто обслуговуватиме пенсіонерів, які без допомоги поштарочки, мов без рук? Ось, наприклад, у Лосівці залишилось 11 самотніх. Магазину в селі катма, дорога розбита так, що подекуди ями завглибшки з метр. Хочемо попередити пана Смілянського, що не дозволимо закрити поштове відділення, бо це означає позбавити себе надії на допомогу (отримати пенсію, купити товари першої необхідності, оплатити комунальні послуги). Села владцям нині не потрібні, але там іще живуть люди, а життя бере своє і нікуди від цього не дітися. Вимагаємо, щоб держава і Президент втрутились у ситуацію, що веде до знищення сільських відділень зв’язку, і навели лад.