Архів
П’ятниця,
8 листопада 2019 року

№ 87 (19734)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Розкажу про хорошу сім’ю

Трудова династія

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Мурованокуриловецький

район

Вінницької області.

«І де ж то вони взялися, ці літа? — усміхається передова доярка ФГ «Велес Віта» села Дружба Мурованокуриловецького району Любов Кирилюк. — Уже шостий десяток розміняла, а почуваюся зовсім молодою, від дівчат-подруг стараюсь не відставати. Та й діти в мене ще не всі жонаті-заміжні, їм без мами аж ніяк не обійтися…»

У ЛЮБОВІ Василівни є дві головні лінії життя — діти і робота. Вона каже: «Якби ці лінії не йшли близенько одна коло одної, то не мала б я того, що в мене є, — п’ятеро доньок, двоє синочків і багаторічна робота на фермі. Моральна підтримка дітей дуже багато значить для мене, бо ми одне одного розуміємо, цінуємо і поважаємо, а я стараюся передати їм те, що взяла у спадок від своїх батьків — любов до праці, до людей, порядність, ввічливість, уміння співчувати…».

Старші дочки Люби Таїса, Тетяна і Наталя мають свої сім’ї і живуть в Одесі, Новодністровську та Гайвороні, а Саша, Світлана, Олексій і Ангеліна ще коло неї. Наймолодша — школярка, а середульші працюють в одному колективі з мамою. Саша і Світлана доять корів, а Олексій — їздовий. Так вийшло, що з батьком своїх дітей Люба розлучилася…

— У нашому селі багато працьовитих людей, але така трудова династія одна, — розповідає обліковець ферми Світлана Івінська. — Ця сім’я — наочний приклад того, що і в рідному краї можна сьогодні нормально жити. Я не рахую їхні гроші, але в середньому кожен із них заробляє щомісяця по 10-12 тисяч гривень…

— Коли тільки починала працювати на фермі, було дуже важко, — зізнається Світлана Кирилюк. — Особливо вставати вдосвіта. Ранішнє доїння розпочинається о п’ятій, а нам до ферми добиратися пішки із три кілометри. Чи дощ, чи сніг — ідемо. Добре, що всі живемо в одній хаті, просинаємось о третій і через півгодини вирушаємо в дорогу — спочатку під горбок, а далі — асфальтівкою попід посадку. Олексію, брату моєму, трохи легше — йому на робочому місці треба бути о сьомій ранку, то він встигає і попорати домашнє господарство, і вчасно прийти на ферму. Тримаємо свиней, курей, гусей, качок, донедавна була й корова. Рідко, але часом ходжу в клуб на дискотеку…

Саша — старший із братів Кирилюків, йому вже 26. Свого часу опанував спеціальність кухаря-кондитера в Михайловецькому аграрному ліцеї і працював за фахом у Херсоні. Проте згодом юнак вирішив повернутись у село. А тут якраз з’явилося вакантне місце дояра, і він без вагань пристав на пропозицію мами піти на роботу на ферму. Зараз Саша і дояр, і доглядач групи бичків одночасно. Сумлінний і відповідальний хлопець скрізь встигає і у всьому в нього лад.

— Такі задатки у нього, безперечно, від мами, бо Люба ледарювати не навчена, — продовжує Світлана Пав-лівна Івінська. — Вона із селянської родини з гарним корінням. Тато, світлої пам’яті Василь Петрович, трудився комбайнером, а мама Олена Михайлівна була дояркою. Дівчина часто приходила допомагати мамі й з дитинства пізнала ази цієї професії. Та коли настав момент вибору дороги в самостійне життя, вона поїхала на Донбас, де вивчилася на кухаря. Рік відпрацювала в їдальні шахти імені Засядька, однак ностальгія за рідним краєм повернула дівчину додому і вона влаштувалася дояркою на фермі, де працювала її мама…

Відтоді минуло вже 30 років. «Нинішні умови праці не порівняти з колишніми, — каже Любов Василівна. — Тому мої діти і не їдуть шукати кращої долі в інші краї. Вони мають по два вихідні на тиждень, безкоштовне харчування. Господарство застосовує різні форми морального і матеріального стимулювання. А вся територія тваринницького комплексу настільки впорядкована, що не кожен господар має таке гарне обійстя...»

У Любові Кирилюк чи не найвідповідальніша ділянка — вона трудиться у відділенні ферми для отелу корів. Від її вміння і старання залежить, якими Лиски повернуться у «стрій» і яка продуктивність буде у них після отелу.

— Про те, що Любов Василівна все робить правильно, свідчать цілорічні високі надої молока, — каже керівник ФГ «Велес Віта» Павло Струсевич. — Зараз, до речі, отримуємо в середньому більш як по 20 кілограмів від кожної корови…

На фото автора: Люба Кирилюк зі своїми дітьми.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Знову рекорд
Читати
Вимагають публічно «покаятися»
Читати
Починають викручувати руки
Читати
Стимулювати по-«зеленому»
Читати
Громадянство — зі знанням державної мови
Читати
Пообіцяли доплачувати
Читати
Убивцям оголошено підозри
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове