Архів
Вівторок,
5 листопада 2019 року

№ 86 (19733)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  Версія для друку          На головну
  • Досвід

Наша відповідальність

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Те, про що піде мова, на Дніпропетровщині назвали досвідом, який заслуговує на запозичення і поширення. Хоча, як на нас, ідеться про добре забуту вельми корисну багаторічну практику. Згадайте всілякі рейди, огляди та об’їзди територій, котрі влаштовувалися щороку з метою перевірити, як підготувалися до зими не тільки тодішні колгоспи і радгоспи, а й загалом села та об’єкти соціальної сфери в них. Якщо тоді, коли благоустрій тримався на тих же колгоспах, із цим не завжди все було гаразд, то як нині?

КОЛИ в Покровському районі замислили здійснити масштабний об’їзд, то умисне дозволили «витік інформації» за цілих два місяці до акції. Аби, як пояснили в.о. голови РДА В’ячеслав Рибачук та заступник голови райради Іван Карабут, на місцях схаменулись і, поки не пізно, взялися наводити порядки. Часу для цього дали вдосталь, і за результатами акції пересвідчилися, що вона справді спонукала місцеве керівництво, актив та небайдужих земляків добряче почистити села та околиці від бур’янів, чагарників і сміття, особливо на полишених садибах, яких, на жаль, із роками усе більшає.

Добре впоралися жителі Романків — настільки старанно всюди прибрали, що згадали, як ще за радянських часів не раз виборювали почесне звання «Село високої культури виробництва і побуту та зразкового довкілля». А заодно — і слова свого колись відомого на всю Україну народного поета Пилипа Голубничого, який писав, що «нині наші Романки стали дуже гарні, хліборобів труд тяжкий не стікає марно».

Приємне враження справила на учасників об’їзду і сусідня Катеринівка. У звіті рейдової бригади читаємо: «Село порадувало своєю чистотою, впорядкованістю. Усі заклади соціальної сфери тут — будинок культури, школа і медичний пункт загальної практики готові у затишку і теплі зимувати. Відчувається, що в селі є справжній господар: ТОВ «Агрофірма «Славутич» не скупиться і надає всіляку допомогу сільраді в утриманні Катеринівки у відмінному стані і виступило ініціатором закладання на пустирі в центрі нового парку».

Отож виходить, що й нині, як колись колгоспи та радгоспи, аграрні підприємства підставляють свої плечі радам і громадам, на чиїх землях вони господарюють. Візьмемо Андріївський старостинський округ цієї ж ОТГ. Тут лідери — небайдужі та дбайливі сини великої і славної родини Андрухових: директор ТОВ «Агрофірма «Земля» Володимир Володимирович, засновник і власник фермерського господарства Василь Сергійович та місцевий бізнесмен Володимир Сергійович. Їхня Андріївка доглянута та красива будь-якої пори року.

Вочевидь, ідея з рейдом-перевіркою виправдала тут себе сповна. Бо ж і в населених пунктах Орлівської сільради не відвернувся від нагальних потреб селян директор тамтешнього ТОВ «Дружба» Іван Васильович Копичай — онук уже покійного засновника товариства і Героя України Івана Васильовича Копичая. А в селах Маломихайлівської ОТГ долучилися до прибирання Анатолій Давидович та Олег Анатолійович Пучки — директори місцевих ТОВ «Україна» і «Зоря». Про співпрацю з ними маломихайлівський сільський голова Анатолій Зайцев високої думки. Такої ж думки про керівника села і рейдова бригада: докладно ознайомив їх із ходом освітлення вулиць та ремонту доріг, поділився планами створити власний Центр надання адміністративних послуг та облаштувати станцію для шерифів — офіцерів громади, показав новенький шкільний автобус і закуплене напередодні навчального року обладнання для кабінетів початкових класів Гаврилівської ЗОШ, готові до зими дитсадок, амбулаторію, відремонтований клуб.

Однак ще не всюди все так добре. «Справжнє здивування у членів делегації, — читаємо у звіті, — викликала недостатня обізнаність зі справами своєї громади голови Великомихайлівської ОТГ Сергія Дегтярьова: він не зміг вичерпно відповісти на жодне запитання. Як і похвалитися чимсь конкретним. До центрального села трасу обкошено, але це заслуга ТОВ «Дібрівське» та кількох фермерських господарств. У самому ж селі старий стадіон та колишній базар густо заросли карантинними бур’янами. Вже посохлі будяки щільними рядами височіють і поблизу амбулаторії, а амброзія красується навіть і вздовж вулиць біля деяких дворів. Стосовно медичного закладу, то ми очікували побачити там результати його реконструкції, замість цього «поцілували» замок на дверях та спіткнулись об купу кинутої біля них битої тротуарної плитки і цегли».

Ще більша проблема у навчально-виховному комплексі Новоселівки цієї ж ОТГ. Тут до реконструкції опалювальної мережі лише щойно взялися, а для першокласників, що вчитимуться за програмою НУШ, обладнання навіть не замовили. «Хто кого слухав чи не слухав, кого винуватити та як так вийшло, не відомо, і належить тепер розібратись, — написали члени оглядової команди, — але факт залишається фактом: ганьба!»

Ще у Покровському районі є селище Просяна — робітниче, як величали його в минулому. Тут працював найбільший у Європі комбінат каолінової глини і вогнетривких виробів із неї, який сьогодні закритий, зникло й автопідприємство, котре його обслуговувало. Але це селище служить прикладом, як наперекір труднощам домагатися хоч якихось результатів. Попри надто скромні надходження до місцевого бюджету всюди чисто, квіти досі прикрашають вулиці й газони, бур’янів немає. Селищна рада змогла надати кошти на закупівлю для понад 80 малюків, що відвідують дитсадок «Колобок», теплої постільної білизни.

Однак прикрощів більше. В тому ж дитсадку потребують ремонту дах і опалювальна система. Давно не завадив би бодай косметичний ремонт тутешнього палацу культури, та й опалення там зовсім вийшло з ладу. Просянська селищна рада шукає патріотів свого населеного пункту серед місцевих підприємців та дрібних бізнесменів — іншого варіанта нема. Цього літа у школі, де навчається понад 450 учнів, привели до пуття спортивний і гімнастичний зали, комп’ютерні класи та кабінети з мультимедійним обладнанням, актову залу, бібліотеки для старших і молодших класів, ресурсну кімнату і кімнати для першачків, насамкінець відремонтували каналізаційну систему корпусу початкових класів. Також у лікарні полагодили дах і змонтували мережу конвекторного тепла. На інші не менш потрібні роботи грошей не вистачило. Але це не значить, наголосили просянські керманичі, що треба опускати руки. Навпаки, слід знаходити і користатися будь-якою можливістю турбуватися про свій рідний край.

А невдовзі після об’їзду райцентр Покровське відзначив 240-ву річницю свого заснування. І вперше за багато літ із цієї нагоди тут відбувся яскравий фестиваль «Fest-party у селянській хаті». Кожний місцевий житель дістав змогу показати всі свої таланти — у музиці, співах, танцях, декоративно-вжитковому і образотворчому мистецтві, взяти участь у конкурсах. На перший погляд, нібито нічого надзвичайного, цілком традиційне масове гуляння. Одначе була одна особливість: влаштовувати «Fest-party» ще треба було заслужити. Покровська ОТГ набула таке право, здобувши впевнену перемогу у всеукраїнському конкурсі культурно-мистецьких проектів «Малі міста і містечка — великі враження». Громада доповнила ідею фестивалю тим, що запросила на нього земляків з усього району — святкувати, веселитись і змагатись разом, як було заведено тут споконвіків.

А якщо зібралися великою родиною, то треба ж подивувати чимсь дійсно незвичайним та пам’ятним! І що ви думаєте: гуртом взяли і сплели посеред райцентру тин. Одразу несли і чіпляли на кілки макітри та горщики, вінки... Вийшов тин аж 150-метровий — за свідченнями знавців, найдовший в усій країні. Експерт «Книги рекордів України» Юлія Бичай вручила голові Покровської ОТГ Світлані Спажевій відповідне свідоцтво. Ось так символічно: тин об’єднав увесь район заради однієї мети — жити у дружбі та злагоді й разом прославляти свій рідний край.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Рік без Каті
Читати
I гроші, і влада
Читати
«Сірий кардинал» відбілює «папєрєдніків»?
Читати
Дифтерія під контролем
Читати
Вимагають справедливого слідства
Читати
Вітчизняному «бренду» — дорогу
Читати
Від символу біди до землі свободи
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове