Житниця, та й без... жита?

_{Україна втрачає ще одну хлібну позицію на світовому ринку}

Василь ПІДДУБНЯК.

www.agropolit.com

ЗДАВАЛОСЯ, наша держава зробила посутній крок у поверненні собі давнього і заслуженого титулу житниці Європи. Прорив стався у липні — січні 2018/2019 маркетингового року. За цей період (дані компанії «УкрАгроКонсалт») Україна постачила до країн Європейського Союзу, а також у Філіппіни і Бангладеш 38,2 тис. тонн жита. До такого показника українські аграрії йшли останні півтора десятка років!

Перед житницею Європи відкрилися нові, слід гадати, світлі, а головне — реальні перспективи на ринку, де доводиться і ліктями працювати, вибиваючи собі торгове місце під сонцем.

Інша справа — жито. Через різке падіння світового обсягу виробництва цієї культури попит на неї не падає. Швидше, навпаки. Лови момент, Іване, — жито сій, а не рицину чи цибулю! Не ловить Іван — думає…

Поки Іван із Петром думають, в Україні у нинішньому році сталося тотальне скорочення посівів жита, повідомляє агенція «АПК-Інформ». Цей недосів одразу ж сформував кризу пропозиції цієї культури як на внутрішньому, так, слід гадати, і на зовнішньому ринках. З усіх областей України у поточному році приріст площ під житом відбувся лише в трьох — Івано-Франківській (+39%), Харківській (+33) і Запорізькій (+28%).

Названі області ситуацію не рятують, адже у них разом зосереджено лише 6% посівів українського жита. Найбільш житніми регіонами країни традиційно є Волинь і Полісся. Одначе у Житомирській і Чернігівській областях посіви цінної (а зараз ще й дефіцитної) культури скоротилися майже на третину, у Рівненській — більш як на третину. І Волинь туди ж.

Чому так сталося, що глибоко закорінена у національні хліборобські традиції культура втрачає століттями займаний нею плацдарм?

«Як не раз уже згадувалося, основною причиною скорочення виробництва жита є досить низька врожайність культури, що не дає змоги сформувати високу прибутковість з одиниці площі, особливо на тлі невисоких цін, — вважає аналітик ІА «АПК-Інформ» Андрій Купченко. — Через зростання врожайності інших ранніх зернових поточного сезону в сегменті жита спостерігається протилежна ситуація, і в багатьох ключових регіонах показники врожайності нижчі за торішні значення».

Такі реалії сьогоднішнього (та й учорашнього теж) дня. Реалії, з якими все своє подвижницьке життя (аж до самої смерті) не погоджувався доктор сільськогосподарських наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України головний науковий співробітник і завідувач лабораторії Носівської сільськогосподарської дослідної станції (Чернігівщина) Віктор Скорик.

Олімпіада 80, Богуславка, Боротьба, Воля, Київське 93, Дозор, Синтетик 38, Хлібне, Забава, Жнива, Кобза, Налите, Лірика, Оаза… Все це — нові сорти жита, які Віктор Варфоломійович разом зі своїми колегами створив на Носівській дослідній станції за чотири з лишком десятиліття. Завважмо: мова тут — не про наукові експерименти, а про відродження посівів жита із новими біологічними спроможностями з урахуванням умов глобального потепління.

Кожен новостворений сорт жита давав урожай, вищий, як мінімум, на два центнери, ніж його попередники. У підсумку селекціонери підняли планку урожайності злака до 80 і навіть 100 центнерів! Щоправда, рекорди відбулися на чорноземних дослідних ділянках із дотриманням вимог технології. Та хіба навіть удвічі менша врожайність в умовах Волині чи Полісся не варта того, щоб і там повернути житу його колишнє право на існування?

Професор і селекціонер Віктор Скорик в одному з інтерв’ю зауважив:

— Усі наші сорти морозостійкі. З житом я працюю 42 роки, і жодного разу загибелі його від морозу не було. Воно витримує мінус 19,5 градуса у вузлі кущіння. Нижча температура повітря, звісно, буває, але зазвичай на ґрунті є сніжок. Були зими й малосніжні, і безсніжні, але загибелі жита не спостерігалося. Пшениця, бувало, гинула: вона витримує мінус 17. Жито від неї відрізняється також більшою посухостійкістю, а в поліських і лісостепових районах дає вищий урожай. Воно потребує менше вологи і посушливі періоди переживало нормально. Його схожість була стандартна — 92-95%.

Жито, створене селекціонером Віктором Скориком та його однодумцями, прописалося на значній території України — найбільше на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Дніпропетровщині і, зрозуміло, в областях, які нарощують виробництво злака.

У всьому світі (а Україна, зрозуміло, не виняток) із житнього борошна випікаються елітні сорти хліба, а зерно йде на виробництво пива, віскі, горілки...

Дієтологи наголошують на тому, що споживання житнього хліба сприяє виведенню з організму солей важких металів, запобігає розвитку карієсу зубів, хворобам серця. А ще кажуть, що відвар із житніх висівок застосовують при захворюванні дихальних шляхів. Незамінний дієтичний продукт для осіб із зайвою вагою та з проявами цукрового діабету.

Гадаю, українці ще перепросять жито, знищенню посівів якого поклав початок у 30-х роках минулого століття Йосиф Сталін, проронивши керівну фразу: «Радянські люди повинні їсти білий хліб!».

За виробництвом обсягів зерна жита Україна нині посідає шосте місце у світі — після Росії, Німеччини, Польщі, Білорусі й навіть… Китаю.

Китаю, який жита донедавна не сіяв узагалі!

Китаю, який уміє робити валюту з усього, і з жита теж. Та хіба ж українці, даруйте, відсталіші від китайців чи, ближче, німців? За деякими даними, Німеччина вирощене нею жито експортує у Велику Британію, США, Японію, Ізраїль, інші розвинені країни, туди, де цінять злак за те, що має високий оздоровчий потенціал для людини, виводячи з організму ядерну і хімічну нечисть.

І де, скажіть, як не в Україні, на її благодатних землях, вирощувати жито і собі, і людям? Як не в Україні, яка займає унікально вигідне еколого-географічне положення, необхідне для виробництва найконкурентнішого в Європі і світі житнього зерна?

Питання не риторичне. Якою ж буде відповідь — не лише від погоди залежить.

_{Харчова цінність жита}

_{В зерні жита містяться вітаміни групи В, Д, Е, РР. Уміст сирого протеїну — 11,6% (у інбредних ліній до 19,9%), білку — до 14,6, крохмалю — до 70, олії — 1,6-2,6%, а в зерні пшениці, відповідно, білку — до 22%, крохмалю — до 69, олії — до 3,2%. Але жито перевищує пшеницю за вмістом у білку багатьох амінокислот: лізину — на 39%, аргініну — на 44, валіну — на 11, треоніну — на 17%, поступаючись за кількістю гістидину, тирозину, триптофану. Оскільки вміст незамінної лімітуючої амінокислоти лізину більший, біологічна цінність білку жита вища, ніж пшениці. Порівняно з поживністю білків материнського молока поживність білків зерна жита становить 83, а пшениці — лише 41%.}