Наша пошта

• Наболіле

Загнали у глухий кут

Валентина КОНОВАЛЕНКО.

смт Казанка

Миколаївської області.

1992-ГО ДЕРЖАВА надала по два гектари землі працівникам бюджетної сфери для обслуговування домашнього присадибного господарства в пожиттєве користування. Мій чоловік Коноваленко В.В. працював у Казанківському відділі освіти інспектором і теж отримав ділянку, яку згодом приватизував і обробляв. І раптом цієї весни як грім серед ясного неба прийшла звістка, що на ній господарюють чужі люди. У земельному відділі пояснили, що під час занесення даних із технічної документації до Держгеокадастру в електронному вигляді були допущені помилки. Відтак запропонували власникам усіх 86 ділянок змінити межі на 100 м, що автоматично тягне за собою виготовлення нової технічної документації. Виходить, що за чиюсь помилку (а чи помилка?) мусимо додатково викласти 4,5 тис. грн.

Якщо ж не бажаємо змінювати межі, маємо надати технічну документацію. Але це виявилось неможливим, бо її, вже нову, виготовлено на ім’я зовсім іншого власника, як нам сказали, учасника бойових дій. Можливо, це людина і гідна, але тоді постає запитання: «В селищі багато атовців, які мають право на отримання земельної ділянки, то чому їм пропонують лише незручні косогори, що не розорюються, а, прикриваючись ім’ям ветерана з іншої місцевості, відбирають у пенсіонерів родючий шматок землі?»

З проханням допомогти розв’язати цю проблему звертались до районних прокуратури, поліції, земельного відділу, але отримали лише відписки. Обласні та столичні організації спускали наші листи-заяви на місце, а тут глухий кут, бо все керівництво між собою пов’язане.

Отримувач земельної ділянки стверджує, що існує акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, але ні ми, ні сусіди суміжних наділів жодних документів не підписували. Коли все-таки дістали копію акта приймання-передачі межових знаків на зберігання, то побачили, що на ньому відсутня дата. Цей акт є частиною технічної документації та складається в присутності членів суміжних ділянок, тобто Омеленчука А. В., Омеленчука В. А., Коноваленка В. В., Волик О. П., Куковицької Н. Д, Козаченко Л. А, Бузирева О. В. Технічну документацію на ім’я нового власника було зареєстровано 13.09.2018-го. Якщо датувати цим числом вищезгаданий документ, тоді при його підписанні були присутні Козаченко Л. А., (пішла у засвіти 21.01.2009-го) та Бузирев О. В. (помер 18.08. 2014-го). Також в акті згадано прізвище мого чоловіка Коноваленка В. В., але він документ не підписував — його підпис підроблено.

Ми, люди похилого віку, бігати по інстанціях уже не маємо ні сил, ні здоров’я, ні грошей і не знаємо, як пробити стіну з місцевих чиновників, які й зорганізували всю цю аферу.