Добрий господар

Відома, проте малопоширена

У ЖОВТНІ дозрівають лимоноподібні плоди айви. Продукти переробки з цих плодів — варення, джем, мармелад, желе, цукати, соки — високодієтичні та надзвичайно смачні. Справжнім делікатесом є айва печена і парена. За своїми лікувальними властивостями айва теж одна з найкращих садових культур.

Збирають урожай з деревець від перших чисел жовтня аж до настання осінніх холодів. І хоча стиглі плоди витримують приморозки до мінус 4^ОС, однак доцільно зняти їх раніше. Врожаєм ризикувати не варто.

У такому разі за належного догляду та температури плюс 2-3^ОС айва збережеться до кінця лютого.

Свіжозібрані плоди тверді й терпкі, через що майже не їстівні. Проте тонкому аромату айви важко знайти конкурента: достатньо одного плода, щоб неповторний запах заполонив усю кімнату.

Агротехніка вирощування айви подібна до вирощування яблуні та груші. Проте ця культура менше вибаглива до ґрунтів, місця розташування, успішно росте і плодоносить на зачернених ділянках — аби лиш достатньо було тепла і сонця.

Найкращі строки для садіння — 10-15 жовтня, навесні — середина квітня.

Садивну яму копають заздалегідь, завглибшки 50-60 см і завширшки близько метра. Бажано два-три відра перегною чи компосту (айва любить органіку) змішати з верхнім шаром ґрунту. Цю поживну суміш варто розділити на дві частини. Одну внести на дно ями, заповнивши її до половини, а другою засипати коріння поставленого сюди саджанця.

Саджанці беруть одно- чи дворічні з добре розвиненими кореневою і надземною частинами. Досвідчені садівники надають перевагу однорічкам, бо вони, на їхній погляд (про це свідчить багаторічна практика), краще приживлюються, а при викопуванні таких деревець із розсадника менше травмується коренева система, ніж у дворічок.

Для укорінення головне — це тепло, достатня вологість і належна аерація.

За осіннього садіння можна починати формувати крону рослини. Пагони вкорочують на третину або на половину їх довжини залежно від сили росту. Слабкі не чіпають. Зазвичай верхні пагони обрізують більше, ніж нижні. Увага: після осіннього обрізування всі зрізи слід замастити фарбою на натуральній оліфі. Якщо з якихось причин рослину посаджено пізніше вказаного вище строку, обрізування краще перенести на весну.

Слід зауважити, що айва легко переносить пересаджування у будь-якому віці, особливо за грамотного обрізування надземної частини.

Сорти цієї культури в основному самобезплідні, тому висаджувати треба кілька рослин, мінімум дві, різних сортів, щоб вони запилювали одна одну.

Чи не найцінніша властивість породи — це її щорічна і щедра врожайність. Хоч дерева айви порівняно невеликі, але найкращі сорти у віці повного плодоношення (8-12 років) можуть давати понад 100 кг врожаю.

Реєстр сортів рослин України нараховує понад десяток сортів айви. Вони різняться між собою ступенем зимостійкості, врожайністю, технологічними властивостями, розміром та смаком плодів.

На присадибних ділянках і в колективних садах айву вирощують майже повсюди. Не нова ця культура і для Північної України, хоча проблема створення зимостійкіших та високоякісніших сортів залишається актуальною.

Можливо, через твердість і терпкість свіжих плодів айва не набула широкого розповсюдження в приватних садках. А дарма. Адже за вмістом поживних речовин та своїми цінними лікувальними властивостями вона не поступається лимонам і значно багатша за яблука та груші.