Архів
Вівторок,
24 вересня 2019 року

№ 75 (19722)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
У пошуках компромісу

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ і ЄС домовилися продовжити переговори щодо Brexit.

Докладніше...
Протистояння посилюється

САУДІВСЬКА АРАВІЯ. Хусити пригрозили Ер-Ріяду новими атаками по стратегічних для економіки країни об’єктах.

Докладніше...
Політична криза

ІЗРАЇЛЬ. Президент Реувен Рівлін закликав до формування широкої коаліції.

Докладніше...
Повторення «арабської весни»?

ЄГИПЕТ сколихнули масштабні протести.

Докладніше...
І нашим, і вашим…

БІЛОРУСЬ спрощує візовий режим із Євросоюзом.

Докладніше...
Спроба номер два

АЛЖИР. На 12 грудня призначено дату президентських виборів.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Геополітика

Гра на виживання

Михайло ГУБАШ.

У ніч на 14 вересня здійснено бомбово-ракетний напад на два найбільші в Саудівській Аравії об’єкти нафтопереробної галузі. Хто це зробив і для чого? Найдивніше, що навіть через кілька днів після такого гучного теракту точної відповіді на ці запитання так і не знайдено.

Хто ж винний?

ТОЧНІШЕ, відповіді були, і відразу. Але вони різняться в залежності від того, хто їх надавав. Одразу ж після нападу всю відповідальність за нього взяли на себе хусити — релігійно-політичне об’єднання із сусіднього Ємену, яке з 2015 року веде боротьбу проти «саудівських загарбників». Мовляв, ця атака є відповіддю на агресію з боку Саудівської Аравії та її союзників.

Утім, Сполучені Штати Америки вустами своїх високопосадовців звинуватили у нападі Іран, який підтримує хуситів. Причому жодних доказів проти Ірану не було, лише підозра. Проте і її вистачило, аби Дональд Трамп, який намагається позиціонувати себе миротворцем, пригрозив Ірану збройним покаранням, тобто війною. На таку загрозу лідер ісламської республіки аятола Хаменеї заявив, що його країна здатна дати адекватну відповідь будь-якому агресорові, включаючи й заокеанського, і неодмінно це зробить при першій-ліпшій загрозі. Згодом в іранському МЗС заявили, що будь-який військовий удар із боку США чи Саудівської Аравії призведе до повномасштабної війни.

Тож Д. Трамп змушений був «пригальмувати» — повідомив, що він проти війни з Іраном. Пояснюється такий крок дуже просто: незабаром у США президентські вибори, і більшість американців не хочуть, аби їхня країна воювала, зокрема на Близькому Сході.

Так, це все справи військово-політичні. Проте політика, як відомо, є лише сконцентрованим виявом економіки. І саме економічний чинник ледь не призвів до початку нового збройного конфлікту на й без того розпеченому Близькому Сході.

Нафтовий шок

УНАСЛІДОК вогневого удару по саудівських нафтопереробних заводах одразу ж було паралізовано близько 50% видобутку нафти і суттєво зменшено експорт сировини. Відповідно світові ціни на нафту моментально підвищилися аж на 20% — до $75 за барель. Нафтовий шок, якого зазнав світ, змусив США для стабілізації ринку піти на безпрецедентний крок — розконсервувати свій стратегічний нафтовий резерв. Своєю чергою Ер-Ріяд заявив, що має у сховищах достатньо нафти, аби уникнути світової кризи. Тож згодом ажіотаж спав, а ціни трохи знизились, хоча загалом подорожчання відбулось.

І тут напрошується ще одне запитання: а кому вигідне таке зростання цін на нафту?

Відповідь, як кажуть, на поверхні: воно не просто вигідне, а вкрай необхідне Росії, щоб знайти гроші для подолання стагнації економіки і хоч якось компенсувати втрати від міжнародних санкційних покарань за анексію Криму і участь у війні на Сході України.

Саме тому РФ нещодавно домовилася з найбільшим експортером нафти — Саудівською Аравією про зниження видобутку нафти, щоб підняти її вартість на світовому ринку. І араби на це погодились — додаткові кошти їм не завадять для реалізації заявлених нових соціальних проектів. Тож унаслідок домовленостей двох нафтових гігантів ціна на чорне золото підвищилась.

Утім, цього, вочевидь, виявилося недостатньо, тож і спробували викликати нафтову кризу через атаку на об’єкти в Саудівській Аравії, щоб ціни зросли ще більше.

«Тримай злодія!»

ЗРОЗУМІЛО, це не єдина версія того, що відбулось. У самій Росії деякі ЗМІ істинним вигодонабувачем називають… США. Мовляв, їм необхідне здорожчення нафти, бо хочуть «штовхнути» на світовий ринок продукцію власного виробництва. Крім того, кажуть ці теоретики, загроза нових атак на об’єкти нафтогалузі в Саудівській Аравії робить цю країну потенційно нестабільним постачальником, а це може змусити найбільших імпортерів нафти — Китай, Євросоюз і Японію — підстрахуватися за допомоги Сполучених Штатів. Проте одразу ж запитання: а чому страхувальником має стати саме США, а не та ж РФ?

Хай там як, але навіть така неймовірна версія могла б видатись імовірною, якби мала якісь підтвердження або хоча б притомні пояснення. Однак таких катма. Тож вона, версія, більше нагадує відоме прислів’я про того, хто найгучніше волає: «Тримай злодія!»

Уявити, що США атакуватимуть об’єкти свого созника — Саудівської Аравії — все одно, що уявити те ж саме про РФ і її союзника Іран. Тобто це цілковитий абсурд. Тим паче що союзники Ірану — хусити, яких він усебічно підтримує, зокрема й зброєю та військовими інструкторами, — вперто твердять про свою причетність до атак і обіцяють їх повторювати.

До речі, такі погрози можуть бути не менш значущими і дієвими, ніж самі атаки. Тому що можуть спричинити конкретні дії з боку головних гравців у близькосхідному регіоні.

Двох зайців убити

ТУТ ТРЕБА згадати, що Саудівська Аравія має доволі потужні війська протиповітряної оборони, об’єднані в єдину систему зі США. Проте, як бачимо, ця парасолька виявилася дірявою, бо пропустила ворожі дрони і ракети.

Ситуацією скористався президент Росії Володимир Путін. Вже за пару днів після інциденту він запропонував Ер-Ріяду купити російські зенітно-ракетні комплекси ППО. «Політичному керівництву Саудівської Аравії досить прийняти мудре державне рішення, як це зробили свого часу керівники Ірану, закупивши С-300, і зробив президент Туреччини Ердоган, закупивши у Росії новітні комплекси ППО С-400 «Тріумф». Вони надійно захистять будь-які об’єкти інфраструктури Саудівської Аравії», — наголосив Путін.

Ці слова — наче глузування зі Сполучених Штатів. Адже наприкінці минулого року Саудівська Аравія підписала з ними угоду про закупівлю американської системи протиракетної оборони на суму 15 млрд доларів, а влітку цього року Пентагон уклав відповідну угоду зі спеціалізованою американською компанією. І не факт, що Саудівська Аравія не відмовиться від угоди зі США на користь Росії, як це, наприклад, нещодавно зробила членкиня НАТО Туреччина.

Отака-от гра. Одним ударом, тобто ходом, убити двох зайців: підвищити світові ціни на нафту і дістати потенційну можливість продати сучасне (і дуже дороге) озброєння. І перше, і друге забезпечать чудові перспективи надходження у бюджет країни-агресора мільярдів і мільярдів так необхідних Росії доларів. З них і на утримання анексованого Криму щось капне, і на фінансування гібридної війни на Донбасі вистачить.

Мабуть, таки недарма деякі аналітики-міжнародники називають В. Путіна найкращим гравцем у світовій геополітиці. Інша річ, що в будь-якій грі кожний із гравців, в тому числі й найкращий, рано чи пізно може загратись. І, відповідно, догратися...

Ну а там побачимо.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Виконувати першочергово
Читати
I продати нікому
Читати
Лише на ринкових умовах
Читати
Готові до зими
Читати
Стимулюють здобувати професію
Читати
Приватна гідроелектростанція
Читати
У фонду — новий голова
Читати
Просять більше можливостей
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове