Наша пошта

• Рядки з листів

Куди зникла українська пісня?

ДОБРЕ жити нині у світі. З допомогою сучасних цифрових технологій можна призначити зустріч із сімейним лікарем, отримати рецепт на ліки, придбати квиток на потяг, направити документи в університет, оформити пенсію — і все це не виходячи з дому. А невдовзі цей перелік послуг може поповнитися ще багатьма іншими позиціями, бо у Верховній Раді, подейкують, створять комітет цифрового суспільства.

Але всі вищеперелічені (і не тільки) послуги можна надавати, маючи надійну інфраструктуру цифрового мобільного зв’язку. Чого у нашому селі, яке, до речі, розташоване не в горах чи пустелі, а в одній із центральних областей України, катма. Заходила свого часу мова про проведення дротового Інтернету, але на тому все й затихло. Бо не так просто, виявляється, знайти спільну мову операторам мобільного зв’язку з власниками електроопор, якими необхідно провести кабель. А ми, абоненти, справно сплачуючи послуги мобільного зв’язку за тарифами, де передбачено, зокрема, мегабайти Інтернету, вимушені з піднятим догори телефоном ходити вулицею, городом, щоб знайти зону досяжності. За іронією долі, найкраща вона на території сільського кладовища.

І таких сіл у районі декілька, а по всій Україні — сотні. Хочу достукатися до влади, щоб вона зрозуміла, що селяни теж хочуть користуватися всіма благами цивілізації і мають на це право.

Іван КИСЛИЦЯ.

с. Руданське Шаргородського району

Вінницької області.

Звертаюся до «Сільських вістей», бо переконана, що саме висвітлення в газеті зможе допомогти у вирішенні моєї проблеми. А суть її така: вже майже рік тривають засідання в Кагарлицькому районному суді Київської області про визнання права власності.

Після смерті моєї рідної тітки 17.10.2016 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу відкрито спадкову справу. До спадкового майна серед іншого належить житловий будинок і 1/3 частина господарських споруд. На момент смерті тітки інші спадкоємці відсутні, але є рідня її чоловіка (треті особи), які є співвласниками 1/3 частини господарських споруд. Я вже отримала право власності на квартиру і земельні ділянки. Залишилось єдине: визнати право власності на зазначений житловий будинок і 1/3 частини господарських споруд. Але суддя, на мою думку, затягує судовий процес, безпідставно переносячи розгляд справи і не даючи жодних пояснень, чим користаються сторонні особи, які безперешкодно проникають до будинку, викрадають звідти майно, завдаючи йому шкоди. Відповідна заява про вчинення злочину була подана до Кагарлицького відділення поліції.

Валентина КОСТЕНКО.

Київська область.

Сучасні новини переповнені політикою і криміналом. Про це теж потрібно розповідати населенню, але, вважаю, не в таких обсягах. Бо хочеться також знати, як пожнивували, що вродило, чим багаті наші комори. Дізнатися про передові фермерські господарства (хіба таких немає?), про те, що Україна виробляє, бачити, що ми досягли, чим нам пишатися. Хтось може закинути, що минули ті часи, коли по телевізору показували передовиків на жнивах. А що в цьому поганого, дозвольте запитати? Невже вам подобається, що нині пересічний громадянин ніхто?

Панове можновладці, ми, нинішні пенсіонери, примножували багатства України. Ви, сучасні господарі, їх розкрадаєте, гребете мільйонні зарплати, та ще й принижуєте нас. Зрозумійте, ми більшу частину свого життя прожили в інших умовах, до них звикли, і навіть морально нам непросто відмовитись від того, що було, з чим пов’язані приємні спогади. От взяти хоча б трансляцію концертів народного хору ім. Верьовки, капели бандуристів ім. Майбороди. Куди зникла українська пісня? Повірте, іноді, слухаючи те, що нам подають із блакитного екрана, не можу збагнути, в якій країні живемо.

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка Царичанського району

Дніпропетровської області.