Вересень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.
Малюнок Валентини ПРОТОПОП.

• Дивосвіт навколо нас

Плодоносець

Михайло МОРОЗ.

І НЕ ЛІТО вже і ще не осінь. Так можна сказати лише про першу половину вересня, якому від теплої пори року у спадок перейшли не тільки клопоти у садках і на городах, а й плоди, якими перший місяць осені щедро обдаровує усіх. І це найголовніша його ознака — віддати все, що вродила земля-матінка, до останньої ягідки, до останнього корінця і яблучка, сливочки. Рослинний світ вересневої пори чарівний, надзвичайно навіть попри те, що основний зелений колір поступається іншим фарбам. Щоправда, робить це поступово, не кваплячись, даючи можливість намилуватись його привабливістю і водночас звикнути до іншої палітри кольорів. А вони просто дивовижні. У реальному житті немає таких поєднань різних фарб, як у матінки-природи. І дерева, і кущі, і трави ніби змагаються між собою, хто більше сподобається осені й зачарує людей. Листя, суцвіття квітів, навіть стебла міняють кольори, не кажучи вже про фрукти, овочі і ягоди, які, достигаючи, теж набувають інших відтінків.

Але візитівкою вересня є, звичайно, бабине літо. Його ніжні мережива неповторні. Вони, мабуть, найгарніша прикраса осені.

Спогадами про красне літечко ми ще довго будемо тішити душу, перекручуючи у пам’яті часто кольорові сюжети. Та осінь уже тримає напоготові чорно-білі кадри. Загалом вереснева пора багата на різні сюрпризи. Фенологами зафіксовано, та й ми теж були свідками, коли у вересні зацвітали не тільки декоративні культури, а й фруктові дерева. Тобто природа ще продовжує жити за літнім календарем. Та якщо глянути на астрономічний, то нічого дивного немає. Адже до 22 вересня, тобто до дня осіннього рівнодення, ще хазяйнує літо. І природа не дуже квапиться одягати осіннє вбрання. У квітковому царстві хоч і поменшало духмяного запалу, але яскравості ще достатньо.

Особливою барвистістю хизуються клумби у парках і скверах. А скільки райдужної веселості на селянських садибах. Завдяки дбайливим господарям ці маленькі клаптики землі аж до приморозків виграватимуть різними кольорами. Та й на балконах не зменшилося барв. Маленькі острівці літа додають особливого настрою. На галявинах, узліссях, придорожніх смугах теж ще довго квітуватимуть трави. Наче на прохання бджіл, аби продовжити медовий сезон, теплої осінньої пори зацвітають буркун, золотушник, плакун, петрів батіг, розрив-трава. Зачаровуватиме своїми сіро-зеленуватими квітами основна вереснева квітка — верес. За народними переказами, саме вона дала назву місяцю. До речі, вересовий мед, як стверджують пасічники, не менш цінний, ніж липовий. І хоч вересень уже осінній місяць, але на відміну від двох інших його братів він ще на день-два чи й на тиждень часто запрошує до себе у гості літо — тепле, ласкаве, сонячне, яке у народі називають бабиним. Ці короткі побачення літа й осені по-своєму радісні й чарівні. Це особливий подарунок природи людям — хоч на кілька днів відчути ласку сонця.

Вересень особливий місяць для птахів. Передусім тих, яких чекає довга мандрівка у вирій. І триватиме вона для багатьох із них сім-вісім місяців. Причому в чужих краях на них часто чатують природно-кліматичні сюрпризи, до яких їм доводиться пристосовуватися. І далеко не всім це вдається. Чимало птахів гине не тільки дорогою, а й безпосередньо у місцях тимчасового мешкання. Тому у вирії всі птахи, крім лелек, живуть зграями, не в’ють гнізд, не народжують пташенят. У кожного птаха місцем народження є рідний край. А міграція — явище тимчасове. Навіть свої пісні вони бережуть для нас із вами, для рідної землі, якій не зраджують уже багато століть.

У кожного виду свій календар відльоту, який вони якимсь чином узгоджують між собою, щоб усім вистачило простору для польоту. Адже маршрути у багатьох однакові. Збігаються й зони відпочинку, годівлі.

Деякі птахи уже кілька тижнів у дорозі. Тепер черга чорних стрижів. За ними полетять вивільги, згодом солов’ї, жайворонки, вівсянки, зяблики, а згодом і журавлі. Тисячі різних маршрутів проляжуть в осінньому небі. І про кожен із них передовсім повинні пам’ятати авіаційні штурмани. Таке враження, що на своїх крилах саме птахи понесли літо від нас. Наче тисячі крапок поставили у небі. Значить, продовження ще буде. Хоч коротке, але все-таки буде. Вересень недарма називають порою золотої осені, котра нині набирається сил, вичікує скористатися перехідним періодом. Пройдіться вересневим місточком між літом і осінню, помилуйтеся красою природи.

У вересні все частіше починає нагадувати про себе Арктика, посилаючи все нові й нові хвилі холодного повітря в Україну. Тож не гайте часу, поки дають змогу природно-кліматичні умови. Приємних вам мандрівок у чарівне природне царство. Коли ще таке побачите, як не у вересні.