Архів
Вівторок,
20 серпня 2019 року

№ 66 (19713)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Попросять із речами на вихід

НІМЕЧЧИНА активізувала депортацію біженців через часті поїздки останніх на батьківщину.

Докладніше...
«Острів не продається!»

ДАНІЯ. Президент США Дональд Трамп підтвердив зацікавленість у купівлі у країни острова Гренландія.

Докладніше...
Сутички на релігійному ґрунті

ІЗРАЇЛЬ. В Єрусалимі відбулися нові сутички між ізраїльською поліцією та мусульманами.

Докладніше...
Ультимативна вимога

ПІВНІЧНА КОРЕЯ заявила про неможливість поновлення переговорів із Південною Кореєю.

Докладніше...
Борговий політичний зашморг

БІЛОРУСЬ і ВЕНЕСУЕЛА — найбільші боржники РФ.

Докладніше...
Заворушення

ІНДІЯ. Влада позбавила автономії штат Джамму і Кашмір.

Докладніше...
Теракт на весіллі

АФГАНІСТАН. У Кабулі на весіллі стався теракт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Долі людські

З Україною в серці

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

Київська область.

Вдруге — через тридцять років — завітала в Сукачі Іванківського району на Київщині індійка Бебі Рані Вільям. Вперше вона побувала тут на ювілеї мами її студентської подруги Тетяни Гріцик. Іванків сподобався юній індійці. Найбільше запам’яталися привітні, щирі та щедрі люди і весняна зелень дерев, кущів, трави. На календарі тоді був травень 1989-го.

МРІЮ побувати іще хоч раз в Україні Бебі Рані виношувала кілька десятиліть. Від однокурсників — випускників факультету захисту рослин Української сільськогосподарської академії (нині це НУБіП) їй надійшло запрошення на зустріч через 30 років після закінчення навчального закладу. Жінка загорілася бажанням приїхати в улюблену країну своєї юності, завітати до подруги Тетяни.

Бебі Рані чудово знає російську мову і розуміє українську. Вона дуже привітна, охоче розповідає і про студентські роки, і про подальше життя, і про те, наскільки знадобилися здобуті в українському виші знання. Їх вона вдосконалює і нині — професії не змінила. На її курсі в сільгоспакадемії опановували освіту студенти з різних країн: із Чехословаччини, Ефіопії, Алжиру, Нікарагуа, Домініканської Республіки, з Африки. З Індії була тільки Бебі. До речі, пораділа вона, і сьогодні індійці приїздять у Київ навчатися.

— Спершу я отримала диплом бакалавра в Університеті Джавахарлала Неру в місті Делі, де вивчила російську мову. Потім виявила бажання здобути освіту за спеціальністю «захист рослин» і дістала направлення у сільгоспакадемію, що в Києві. Рослинництвом цікавилася змалку. Хотілося більше довідатися про те, які є методики і системи боротьби зі шкідниками та хворобами. Формули, технології тощо, як згодом з’ясувалось, у всіх країнах однакові. Хвороби рослин повсюди подібні. За роки навчання я їздила по різних містах України, республіках СРСР: десь — просто подорожувала, десь на практиці була. Для праці над дипломною роботою, що тривала кілька місяців, поїхала у столицю Узбекистану — Ташкент. Бо там вирощують бавовник, який в Індії є дуже важливою культурою, та й природні та кліматичні умови в нас схожі. Хоч деякі культури в нас такі ж, як і в Україні: пшениця, кукурудза, ріпак тощо. Подібні за призначенням теж є — у нас, скажімо, вирощують цукрову тростину, а у вас — цукрові буряки.

Закінчивши Українську сільгоспакадемію, Бебі Рані повернулась у своє рідне місто Мадурай, штат Таміл Наду. Населений пункт, за нашими мірками, величезний — у ньому проживає близько 15 мільйонів чоловік. Але з роботою там завжди були проблеми, тож півтора року Бебі була безробітною.

Потім її видали заміж. У подружжя народився синочок. А через місяць його матуся вступила в аспірантуру Університету сільського господарства міста Мадурай. Три роки навчалася, відтак захистила дисертацію. Отримала роботу на посаді асистента професора, затим — асистента першого ступеня. Сім років тому Бебі Рані вже сама стала професором, викладачем ентомології і біозахисту рослин. Тісно співпрацює з фермерами.

Останні п’ять років жінка є деканом в університеті, а ще — головою і професором Морського берегового дослідницького інституту кислих ґрунтів, у якому розробляють нові технології для фермерів, надають їм рекомендації, як доглядати свої земельні ділянки. У планах викладачки з Індії — організувати зустріч із професорським складом нашого НУБіПу для створення нових спільних проектів з біозахисту рослин.

Такий життєвий і професійний шлях Бебі не випадковий — вона з роду вчителів, представниця вже п’ятого покоління. У їхньому місті навіть встановили пам’ятник її дідові, який колись організував кілька приватних шкіл, щоб навчати неписьменних. Жінка має чотирьох братів: двоє — науковці, третій — колишній військовий (тепер став фермером — доглядає отриману у спадок від батьків землю, дослухається професійних порад сестри), четвертий працює у сфері міжнародних відносин, доктор наук. Чоловік Бебі Рані також професор, викладає у приватному християнському коледжі. Син уже дорослий, здобув вищу освіту.

Я не могла не запитати у Бебі Рані, як індійці ставляться до російсько-української війни. Вона відповіла, що важко зрозуміти її глибинні причини. У неї, каже, ніколи з українцями не було ніяких конфліктів, з образами чи приниженнями за п’ять років проживання в Києві не зустрічалася. За словами Бебі Рані, вона «приїхала в Україну з великою любов’ю і відчула, що вона стала для неї другою батьківщиною».

— Тепер у мене часто на очах сльози, коли чую про Україну, — щиро каже жінка. — Війна — то страшно. Мені дуже боляче і не все зрозуміло. Росіян та українців колись називали братами, проте війна це заперечує. Говорять у нас теж різне. Але моя індійська подруга, яка вчилася в КДУ ім. Т. Шевченка на факультеті міжнародних відносин і нині мешкає в Києві, постійно інформує нас, розповідаючи правду. І ми знаємо основне — правда не на боці Росії, це кажуть і мої брати. Вона не повинна так чинити. Треба залагодити військовий конфлікт мирними способами.

На знімку: Тетяна Гріцик і Бебі Рані Вільям в Іванкові.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Почався з інциденту
Читати
Українська передвиборна карта
Читати
Умили руки
Читати
Навчатимуться державною
Читати
Розмитнення «євроблях» і нові штрафи
Читати
Стрілянина на кордоні
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове