Архів
Вівторок,
20 серпня 2019 року

№ 66 (19713)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  • За рубежем
Попросять із речами на вихід

НІМЕЧЧИНА активізувала депортацію біженців через часті поїздки останніх на батьківщину.

Докладніше...
«Острів не продається!»

ДАНІЯ. Президент США Дональд Трамп підтвердив зацікавленість у купівлі у країни острова Гренландія.

Докладніше...
Сутички на релігійному ґрунті

ІЗРАЇЛЬ. В Єрусалимі відбулися нові сутички між ізраїльською поліцією та мусульманами.

Докладніше...
Ультимативна вимога

ПІВНІЧНА КОРЕЯ заявила про неможливість поновлення переговорів із Південною Кореєю.

Докладніше...
Борговий політичний зашморг

БІЛОРУСЬ і ВЕНЕСУЕЛА — найбільші боржники РФ.

Докладніше...
Заворушення

ІНДІЯ. Влада позбавила автономії штат Джамму і Кашмір.

Докладніше...
Теракт на весіллі

АФГАНІСТАН. У Кабулі на весіллі стався теракт.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • З літопису наших днів

Кузьминецький довгобуд

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Цей багатостраждальний шістнадцятиквартирний будинок стоїть у диких заростях чагарників на одній із центральних вулиць села Кузьминці Барського району. Його спорудження розпочалося на початку дев’яностих років минулого століття. І призначався він для працівників місцевого профтехучилища № 34, а нині — агарного ліцею.

ЗНАЮЧИ про кадрову проблему не з чужих слів, тодішній директор навчального закладу Іван Фрецюк добився надання державних коштів на будівництво житла. Люди дуже зраділи, бо чимало сімей винаймали хати, а деякі тулились у пристосованих «апартаментах» студентських гуртожитків.

— Надія на поліпшення житлових умов не полишала нас до першого спотикання на будові, яке сталося через два роки після початку робіт, — з гіркотою каже одна з претенденток на квартиру. — Я не хочу називати своє прізвище, бо нам тут усім однаково гірко на душі. Уже діти й онуки повиростали, а будинок і досі недобудований… Як піднімався настрій з кожною покладеною цеглиною, так і падав він з кожним днем і роком тиші на будові. Хотіла б я, щоб чиновники, від яких залежить фінансування будівництва, бодай місяць прожили в тих умовах, у яких нам доводиться існувати все життя…

Не можна дорікати всім трьом директорам ліцею, які змінилися за цей час у Кузьминцях, за їхню пасивність, проте жоден із них не зумів порадувати колег новосіллям. Хоча Миколі Шевчуку, що директорував тут із березня 2000-го по серпень 2003 рр., дещо вдалося зробити.

Сьогодні Микола Григорович Шевчук на пенсії. «Я не пам’ятаю, скільки при мені «забили цвяхів», але те, що я не сидів спокійно у кабінеті, чекаючи манни небесної, то це точно, — розповідає він. — На той час стан готовності будинку становив приблизно сорок відсотків. Я пройшов «митарства жебракування» не через один чиновницький кабінет і таки домігся виділення чотирьохсот тисяч гривень на продовження будівельних робіт. Це, звичайно, було дуже мало, але ж і не крапля в морі. За ці кошти підрядна будівельна організація з Літина завершила перекриття даху, побудувала кімнатні перегородки, почала встановлювати котли індивідуального опалення і облаштовувати сантехніку. Гроші швидко освоїли, гарантії нових фінансових вливань ніхто не давав, а будівельники не хотіли працювати в борг. На цьому мій внесок у будову й завершився. Хоча я дуже хотів дійти до того етапу готовності будинку, коли майбутні власники квартир змогли б далі самостійно продовжувати внутрішні роботи. Та не судилось, а вільних власних грошових резервів навчальний заклад не мав…».

Наступник Миколи Шевчука Андрій Столяр був біля керма аграрного ліцею шістнадцять років. На неодноразові письмові звернення до керівників різних рангів йому підрізали крила надії трафаретно-формальними відповідями, мовляв, коштів нема і не буде…

А от сільський голова Кузьминців Віктор Миленький давно виношує задум, аби недобудований будинок якось передали на баланс громади.

— Я розумію, що з Міністерством освіти і науки ми різні відомства, але ж боляче дивитись, як руйнується споруда. У віконних рамах ще є скло, та самі рами прогнили. Без догляду кругом повиростали такі зарості, що й людини не видно. Нічого нового не відкрию, але варто, щоб хтось поцупив одну цеглину, і цей процес не можна буде зупинити. Ніхто в селі не береться прогнозувати, коли завершиться будівництво будинку. Наскільки мені відомо, на продовження робіт потрібно не менше трьох мільйонів гривень. А потреба в житлі у Кузьминцях не зменшилася. До працівників аграрного ліцею, що чекають на поліпшення своїх побутових умов, додалися ще тринадцять учасників АТО, працівники школи, діти, позбавлені батьківського піклування, та багатодітні сім’ї.

— Якби був механізм часткової участі у продовженні будівництва, то б і ми долучилися до цього проекту, — каже один з керівників місцевого ФГ «Дар’я і Я» Віктор Кушнір. — Нам потрібні спеціалісти, а без гарантованого житла ми не можемо запропонувати їм роботу. Сподіваюся, що гуртом зрушимо з місця цю проблему. Було б добре, аби в позитивному вирішенні питання була зацікавлена і районна, і обласна влада.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Почався з інциденту
Читати
Українська передвиборна карта
Читати
Умили руки
Читати
Навчатимуться державною
Читати
Розмитнення «євроблях» і нові штрафи
Читати
Стрілянина на кордоні
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове