Соняшник № 757

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малювали Олексій КОХАН і Анатолій ВАСИЛЕНКО.

• Це цікаво

Клятва Гiппократа

Кожній людині час від часу доводиться звертатися до лікаря. Побутує думка, що всі медики, вже вивчившись і перед тим, як стати до практики, неодмінно складають професійну клятву Гіппократа і зобов’язані її дотримуватись. Насправді це не відповідає дійсності, адже нині всі новоспечені вітчизняні лікарі складають «Клятву лікаря України», а до 1992-го це була «Присяга лікаря Радянського Союзу». Втім, первісною професійною присягою лікаря на вірність обраній справі все ж була клятва Гіппократа.

«ДО ЯКОГО дому я б не прийшов — я зайду в нього лише задля блага хворого. Про що б я не дізнався під час виконання своїх професійних дій або окрім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею. Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною…»

Уже з цього уривка можна оцінити, що ця клятва доречна і в наш час. А що відомо про того, хто її склав?

Гіппократ родом зі Стародавньої Греції. У ті часи лікарями були жерці храмів, споруджених на честь бога лікування Асклепія, сина бога Аполлона. Зазвичай медичні знання в храмах передавалися від батька до сина. Тому коли 460 року до н. е. на грецькому острові Кос у жерця храму лікаря Гераклида та акушерки Фенарети народився син Гіппократ, його майбутню професію було визначено. Хлопчик став сьомим поколінням лікарів по батьківській лінії.

Батько ж став першим учителем Гіппократа. Хлопець відразу виявив надзвичайні здібності та інтуїцію. Згодом він почав відвідувати заняття й інших лікарів. У 20 років Гіппократ уже був посвячений у жерці. Слава про його вдатність розкотилася так далеко, що люди тижнями стояли в черзі на прийом до нього. Згодом молодий лікар поїхав до Єгипту опановувати нові знання. Через кілька років повернувся на рідний острів і заснував власну медичну школу. Коли в столиці Греції почалась епідемія чуми, його покликали в Афіни на допомогу. Завдяки знанням про шляхи розповсюдження інфекції Гіппократ урятував місто, за що його оголосили почесним громадянином Афін і нагородили вінком зі щирого золота.

Загалом більшу частину свого життя Гіппократ провів, переїжджаючи з місця на місце задля допомоги хворим. Водночас охоче ділився своїми знаннями та спостереженнями з іншими лікарями та написав велику кількість наукових праць, які й нині виходять друком.

У чому ж головна заслуга лікаря Гіппократа? Він оголосив медицину наукою і перестав пов’язувати хворобу з упливом злих духів.

Проголошуючи принцип «Не зашкодь!», Гіппократ застерігав колег від застосування багатьох ліків одночасно.

На обстеження хворого Гіппократ витрачав не менше години. Він розпитував його про вік, спосіб життя, режим харчування, хвороби батьків, родичів, уважно вислуховував скарги і водночас постукував по тілу пацієнта, прощупував внутрішні органи. Відтоді цей «гіппократівський метод» першого обстеження майже не змінився. А створений Гіппократом опис багатьох хвороб вважається зразковим.

Помер Гіппократ у 83 роки в розквіті слави. За легендою, на його могилі в грецькому місті Лариса довго гніздився бджолиний рій, мед якого мав особливі лікувальні властивості. На пам’ятнику вдячні греки написали: «Тут відпочиває Гіппократ… Він дістав багато перемог над хворобами і досяг слави не везінням, а конкретними справами».