Соняшник № 757

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала Олена КОЩЕНКО. Малювали Олексій КОХАН і Анатолій ВАСИЛЕНКО.

• Мандрівка в дивосвіт

Птах, що і коня наздожене

Мова про африканського страуса — мешканця сухих безлісних саван, справжнього рекордсмена серед пернатих. Це найбільший сучасний птах, який несе ще й найбільші яйця та над­звичайно сильний і витривалий. А бігає як! І кінь не вженеться…

ДИВОВИЖНО, але факт: наукова назва птаха (Struthio camelus) зовсім не відповідає його подобі. З латинської вона перекладається, як «горобець-верблюд». А який же це «горобець»?

Природа обдарувала цього птаха велетенським зростом. Дорослі самці сягають у вишину 2,7 метра. Щоб здійняти у повітря таку пернату громадину, потрібні надзвичайно потужні крила. А вони у страуса слабкі, це безкілевий птах, який зовсім не літає.

Такий «горобець» тільки бігає. Вражаюче видовище, коли він мчить на швидкості до 70 кілометрів за годину! При цьому ще й на ходу і без уповільнення різко змінює напрямок. У разі небезпеки це дає змогу відриватися від погоні. Під час бігу довжина кроку дорослого страуса сягає чотирьох метрів. Багато в чому це й визначає його швидкість, адже він витрачає набагато менше часу на переставляння лап, ніж інші нелітаючі птахи, його біологічні родичі — ківі, ему, нанду, казуари…

Проте ноги цих «африканців» пристосовані не тільки до бігу. Це ще й потужна зброя проти ворогів. У бою страус високо здіймає кінцівку з великим і твердим дзьобоподібним кігтем на одному з двох пальців і штовхає нею жертву зверху вниз, завдаючи при цьому рваних ран. Такий удар може серйозно поранити і навіть убити лева. Також страуси становлять загрозу і для людей, якщо останні виявили агресію, господарюють на території самця або ж просто виявляють надмірну цікавість до тварини.

Головна турбота птиці — знайти їжу, а це приблизно 3,5 кілограма харчів на день. Хоча страусам найліпше смакують зелені пагони кущів, зерна, фрукти і квіти, вони не гребують і комахами (як-от сарана, якої в африканських пустелях багато), рептиліями, гризунами і навіть пташенятами. Зубів у них немає, тому вони все просто заковтують. А водночас — і дрібні камінці та гальку, які допомагають подрібненню їжі в шлунку. У дорослого страуса в шлунку близько кілограма каменів.

Це стадні птиці, які групуються зазвичай до кількадесяти особин. Під час шлюбного сезону самці будують у самому центрі своїх володінь гніздо. Воно являє собою ямку в землі, приблизно 30 сантиметрів завглибшки і діаметром із метр. Туди самки страуса гуртом відкладають яйця. Одне таке важить від 1,5 до двох кілограмів (з одного страусиного яйця вийде стільки яєшні, як із 25-36 курячих).

Пташенята в кладці вилуплюються майже одночасно. Щоб захистити дитинчат від променів сонця, батьки збирають їх під своїми крилами. Дорослі пернаті відважно захищають дитинчат від ворогів ще впродовж п’яти місяців. Аж доки ті не виростуть і не підуть у самостійне життя. За цей час малеча перейме від батьків усю науку виживання в африканській пустелі.

Про природні звички страусів побутує багато розповідей. Часто художники малюють їх із головою, встромленою у пісок. За такою поставою повсюди розпізнають страуса. Проте всупереч поширеній думці вони ніколи не ховають голови у пісок. Однак можуть притиснути голову до землі, щоб стати менш помітним або відпочити після тривалого бігу. Швидше за все, саме це і спричинило непорозуміння.

До речі, зараз африканських страусів можна побачити не лише в Африці та Австралії, куди птахів було масово завезено для розплоду ще в 1860-ті роки. Їх нині розводять на страусиних фермах інших континентів. Вирощують заради м’яса, надміцної шкіри, красивого пір’я і як розвагу для туристів. В історії спілкування людини зі страусами були спроби навчити пернатих відганяти інших птахів від сільськогосподарських полів, охороняти отари овець і навіть возити візки з вантажем. Утім… Найпрекрасніший птах усе ж на волі. Тому в африканських саванах не переводяться туристи, які приїздять сюди спеціально для того, щоб бодай здалеку просто поспостерігати за цими справді дивовижними птахами-велетнями.