Архів
П’ятниця,
16 серпня 2019 року

№ 65 (19712)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Криза у верхах

ІТАЛІЯ. Парламент розгляне вотум недовіри уряду прем’єр-міністра Джузеппе Конте.

Докладніше...
Ядерний шантаж

ІРАН оголосив про відновлення центру з вивчення ядерних технологій.

Докладніше...
Запекле збройне протистояння

СИРІЯ. На півдні провінції Ідліб повстанці збили літак режиму Башара Асада.

Докладніше...
Гонка озброєнь

НІМЕЧЧИНА. Ангела Меркель звинуватила Росію у навмисному «розвалі ракетного договору зі США».

Докладніше...
Акції протесту тривають

КИТАЙ. У Гонконгу не вщухають акції протесту.

Докладніше...
Держпереворот чи політична розправа?

КИРГИЗСТАН. Колишнього президента Алмазбека Атамбаєва звинуватили у підготовці держперевороту.

Докладніше...
Безпрецедентне  партнерство

США підтримають вихід Великої Британії з Євросоюзу без угоди про умови Brexit.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Актуально

Такі різні стандарти

Олена КОЩЕНКО.

Коли мова заходить про доцільність призначення субсидії чи іншого виду державної допомоги, часто мається на увазі, що людина не здатна самотужки забезпечити елементарні життєві потреби. Вважається, що вона перебуває на межі бідності. А де ця межа? Кого можна назвати справді бідним, а кого — ні?

Строкатий світ

У ЗВІТІ Світового банку констатується: майже половина населення планети сьогодні живе за межею бідності. Свої базові потреби не здатні забезпечити 3,6 млрд осіб. Вважаймо, кожний другий житель Землі.

Проте бідність загалом дуже відносне поняття. Бо її рівень залежить від того, відповідно до чого проведена умовна межа. Зокрема, Світовий банк, що надає країнам допомогу з метою розвитку, вираховує її за мірками вартості життя. Оскільки остання скрізь різна, то використовують таке поняття, як «паритет купівельної спроможності» (ПКС). Він обчислюється за особливою формулою і показує співвідношення вартості однакового набору життєво найнеобхідніших товарів і послуг до пересічних доходів населення у державі. А щоб не було плутанини, ПКС прийнято порівнювати з купівельною спроможністю американського долара у «рідних» йому Сполучених Штатах.

При цьому розрахунки проводяться окремо для бідних, середніх і багатих країн. Так, для найбідніших держав існує такий стандарт злиднів. Якщо людина не може собі дозволити витратити більш як 1,9 долара на день, то вона вже бідна. Передовсім ідеться про Малаві, де до такого доходу не дотягує понад 70% населення, Ліберію — 42%, Гану — 15%, а ще Бурунді, Конго, Мадагаскар… Тим часом для країн із середнім достатком бідною вважається людина, яка не може витратити понад 3,2 долара на день, а для високорозвинених — 5,5 долара за все тим же паритетом купівельної спроможності.

Українські реалії

ЗДАВАЛОСЬ би, вітчизняну економіку важко прирівняти до високорозвинених США, Німеччини, Люксембургу, Великої Британії, Японії. Відповідно і рівень наших злиднів належало б вимірювати скромнішими мірками. Проте у своїх звітах Світовий банк розраховує бідність в Україні, виходячи з 5,5 долара на день. Якщо вірити його даним, торік у нашій державі проживало 4,9% бідняків. І водночас частка тих, кому доводилось обходитись менш як 1,9 долара на день, становила лише 0,1%.

Це дуже мало, коментують фахівці. За цим показником у нас ситуація значно краща, ніж в інших країнах пострадянського простору, з якими ми в одній групі доходів. Так, менш ніж 5,5 долара за ПКС на людину на день живе 66% населення в Киргизстані, 50% — у Вірменії, 44% — в Грузії, 16% — у Молдові... В порівнянні з ними Україна — далеко не країна злиднів.

Утім, це розрахунки Світового банку за прив’язаним до долара паритетом купівельної спроможності. Тоді як українські реалії свідчать про інше. Свої зарплати і пенсії народ отримує у гривнях, а купівельна спроможність національної валюти ось уже котрий рік поспіль не встигає за інфляцією та підвищенням рівня зарплат і пенсій. Тому вітчизняні експерти з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України (ІДСД) стверджують, що сьогодні бідний у країні (тобто такий, який не може собі дозволити сповна задовольнити базові життєві потреби), залежно від регіону, кожний третій-четвертий співвітчизник.

Перший критерій оцінювання, проведеного ІДСД, — середня зарплата. За даними Держстату, в липні вона становила 10 783 гривні. У перерахунку на валюту Євросоюзу це 370 євро. Чи треба казати, що з такою зарплатою українець не зможе жити за стандартами, скажімо, французького суспільства? Бо там такий дохід менший за середній у понад три рази. Зрозуміло, що стандарти добробуту в Україні та Франції разюче відмінні.

Другий критерій — фактичний прожитковий мінімум. Він також вельми відрізняється від затвердженого урядом із 1 липня прожиткового мінімуму в розмірі 1936 гривень. Фактичний мінімум розраховується за реальними цінами ринку в кожній товарній групі. На сьогодні це не менш як 3,5 тисячі гривень. Дохід нижче цього рівня мають 34% українців. Коментарі, як мовиться, зайві.

Не монетарним підходом єдиним

ВОДНОЧАС експерти наголошують: бідність не можна вимірювати суто в грошах. Ті ж країни Європи давно застосовують не тільки монетарний, а й соціальний критерій. Так, Євросоюзом визначено дев’ять позицій так званого порога злиднів. Якщо бодай три з них відсутні, люди вважаються бідними, а якщо чотири — то вже вкрай бідними. У списку — наявність телефону, телевізора, пральної машини, автомобіля. Також запитується, чи «грошей повною мірою вистачає» для відпочинку поза домом щонайменше тиждень на рік, на підтримання теплої температури в оселі, на страви з м’яса чи риби щодня, на оплату орендних/іпотечних і комунальних платежів. Зрештою, чи є в громадянина змога дозволити собі непередбачені, але необхідні витрати. Як-от оплатити найнеобхідніші медпослуги.

Між іншим, за цим немонетарним критерієм ми не найгірші в Європі і сусідимо з Румунією, Словаччиною, Угорщиною. Хоча за доходами, які пересічний українець витрачає на їжу, все ж пасемо задніх. Сьогодні як мінімум 49% прибутку української родини йде на харчування. А частка домогосподарств, які витрачають на їжу понад 60% доходів, становить 26,7%. До відома: середні витрати європейців на їжу становлять 12% доходу. Наприклад, британці витрачають на харчі 10%, нідерландці — 10,6%, поляки — 17%, литовці — 27%.

Так що іноземним статистикам, щоб охарактеризовувати добробут людей, треба зважати на українські реалії. Найпереконливіше тому свідчення — купівельна спроможність наших громадян у порівнянні з цивілізованим світом.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Україна... з Кучмою
Читати
Де родився, там і згодився
Читати
Поліграф так поліграф
Читати
Догралися...
Читати
Відкриваємо браму
Читати
Віртуальні — зручні
Читати
Стимулюють утеплятися
Читати
Небезпечний прецедент
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове