Архів
Вівторок,
13 серпня 2019 року

№ 64 (19711)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Права людини — понад усе

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ має намір задіяти «поправку Магнітського» після Brexit.

Докладніше...
Під егідою США

ПЕРСЬКА ЗАТОКА. Для охорони цього морського регіону формується нова міжнародна коаліція.

Докладніше...
Ядерний інцидент

РОСІЯ. На полігоні в Архангельській області сталася аварія ракети із ядерним двигуном.

Докладніше...
Є новий уряд

ЛИТВА. Президент затвердив склад нового уряду.

Докладніше...
Спасибі бідним іноземцям

НІМЕЧЧИНА. Упродовж року чисельність населення зросла ще на 400 тисяч осіб.

Докладніше...
Рекорд довголіття

В ЯПОНІЇ середня тривалість життя досягла нового рекорд­ного рівня як у чоловіків, так і у жінок.

Докладніше...
Ціни ще як кусаються

ІСЛАНДІЯ виявилася найдорожчою країною Європи для проживання і мандрівок.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Постаті

Європеєць із хутора Мотронівка

Володимир БУРБАН.

7 серпня виповнилося 200 років од дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша — видатного українця, письменника і мислителя, історика і фольклориста, культурно-громадського діяча.

ЯКБИ Пантелеймон Куліш залишив нам у спадок одну лише знамениту «Кулішівку», то й тоді він заслуговував би на всенародну шану і повагу. Понад півтора століття тому з’явився цей правопис — предтеча і основа сучасного українського письма. Зокрема, вперше запроваджено було українські «і» та «и» замість російських «и» та «ы». Надалі Пантелеймон Олександрович іще не раз брався за українізацію письма, збагачував рідну мову перекладами творів Шекспіра, Байрона, Гете, Шиллера, Гейне. Свята Біблія уперше заговорила українською завдяки перекладу П. Куліша у співавторстві з фізиком І. Пулюєм і письменником І. Нечуєм-Левицьким. Панько Куліш першим на власному прикладі показав, що українською мовою можна писати найскладніші наукові тексти. Перший за історію української літератури роман-хроніка «Чорна рада» теж належить П. Кулішу, і Україна нині має класичну романну спадщину.

Коли зайшлося про створення перших українських початкових шкіл, то саме Пантелеймон Олександрович підготував і видав «Граматку», заснував друкарню й опублікував твори Г. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, альманах «Хата» з кількома творами Т.Г. Шеченка.

Був він і серед перших засновників знаменитого Кирило-Мефодіївського товариства, зазнав ув’язнення у Петропавлівській фортеці, а згодом засланий до Тули з забороною друкуватися.

Новатором і першопроходцем виявив себе П. Куліш і в історичній науці, фольклорі й етнографії. Замолоду написав романтичну «Повесть об украинском народе», історичну повість «Михайло Чарнышенко, или Малороссия 80 лет тому назад», епопею «Украина». В галицьких виданнях опублікував статті «Руїна», «Почини лихоліття лядського і перві козацькі бучи». Йому належить тритомна «История воссоединения Руси», дослідження з історії козацтва. Однак змальовував козаччину й гайдамаччину як негативні, деструктивні рухи, прихильно оцінював приєднання України до Росії. Це викликало обурення серед прогресивної української громадськості. Можливо, саме тому в «Зазивному листі до української інтелігенції» П.Куліш, спохопившись, пише про великі біди українського народу від московського ярма. Втім, чергове обурення української громади викликало твердження Куліша про нездатність українців до самостійного державного життя.

Такий він — Панько Олександрович Куліш. Гострий і поблажливий, безкомпромісний і здатний до угодовства. Замолоду був близьким товаришем Т.Г. Шевченка, а потім відійшов від нього, зводячи творчість Кобзаря до етнографізму.

Тут доречно згадати фундаментальну працю П. Куліша «Хутірна філософія і віддалена від світу філософія». Сумна доля цієї перлини української філософської думки, твору, що дійшов до нас лише у кількох примірниках — решту тиражу було знищено. Ті, що знищували, мали на це причини. Ось як Куліш висловився з приводу «демонтажу» Російської імперії: «Люди разберут по кирпичу и по одному тесаному камню громадное здание русской цивилизации, как это уже было показано божественным провидением на Ниневии, на Вавилоне, на Мемфисе, на Иерусалиме, на Александрии, на Риме…».

Сміливе пророцтво!

«Хутірна філософія» — мудра Книга одкровень національно-культурного відродження українського народу, української культури, селянської за своїм змістом.

Відродження українського духу — ідея безсмертна, вважав Пантелеймон Куліш. Йому найбільше імпонувала природжена висока духовність народу, вірність старожитньому селянському укладу. «Тільки поетичний народ є народ моральний», а «хутірське життя після столичного найкраще» — не втомлюється стверджувати він.

Останні роки життя П.О.Куліш провів на хуторі Мотронівка поблизу Борзни. Тут йому дихалося й писалося найкраще. У затишку мотронівської оселі згадував дитинство у містечку Вороніж на Чернігівщині, Київський університет і Києво-Могилянське товариство, вчителювання у Луцьку та Києві, петербурзькі поневіряння, закордонні мандри. У Європі йому імпонували почуття свободи, громадський порядок і чистота, влаштованість побуту — «нет такого убожества, как в Петербурге». Однак розчаровував «арифметичний люд», який живе розмовами про торговий баланс, кредит і дебет, прибуток і ренту, числа і проценти. Європа потрясла його своїм міщанством: «У них людина насамперед міщанин». З трохи наївною безпосередністю Пантелеймон Олександрович стверджував свій основний принцип: «Надобно городам раздробиться на села… и съезжаться только в конторы, в заседания на короткое время…».

Отож Пантелеймон Куліш був європейцем серед хуторян і хуторянином серед європейців.

Попри всі повороти долі, помилки і вагання залишався українцем. Писав:

Святе слово — рідна мати;

Єсть іще святиня,

Вища, Богові миліша —

Рідная Вкраїна.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Розпочинають роботу
Читати
Зобов’язали знизити
Читати
З екологією проблеми
Читати
Наркоплантація «під прикриттям»
Читати
Обороти вражають
Читати
Україна цікавить
Читати
Потрібні мільярди
Читати
Грати легально — тільки багатим
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове