Архів
Вівторок,
13 серпня 2019 року

№ 64 (19711)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я

Пост здоров’я

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.


Версія для друку          До списку статтей
  • Не зайве дослухатись

Щит для всього організму

Алла БОРЩ,

знавець народної медицини.

Щитоподібна залоза — найбільший орган внутрішньої секреції — свою назву отримала через те, що має форму щита, а ще тому, що захищає весь організм. Вона виробляє спеціальні гормони, які впливають практично на всі органи й системи, оскільки регулюють обмін речовин. Тому в разі поломки в щитоподібній залозі, що супроводжується порушенням її функції, це може відчути будь-яка з усіх систем організму.

ПРОТЯГОМ останніх десятиліть спостерігається зростання захворювань щитоподібної залози, в тому числі й злоякісних новоутворень на ній. Частково це пов’язано з чорнобильською трагедією. Як відомо, понад 80 відсотків радіоактивних ізотопів, викинутих в атмосферу після вибуху реактора, становили ізотопи радіоактивного йоду, які в людському організмі вибірково поглинають тільки клітини щитоподібної залози. Іншими словами, наш щит, призначений контролювати роботу організму, забезпечувати правильне функціонування імунної, нервової, ендокринної систем та обмінних процесів, був ушкоджений радіоактивним опроміненням.

Для лікування щитоподібної залози офіційна медицина застосовує головним чином гормональні препарати і такі, що містять йод. Однак вони мають низку негативних побічних впливів. Хірургічне втручання часто супроводжується ускладненнями, що призводять (близько 10 відсотків) до інвалідності, а видалення понад двох третин залози потребує довічної замісної гормонотерапії тощо.

Найпоширенішою недугою залози є тиреотоксикоз — стан, зумовлений надміром в організмі гормонів щитоподібної залози, що спричиняє інтоксикацію. У медицині його ще називають гіпертиреозом. Залоза збільшується, виникає дифузний токсичний зоб. Основними симптомами цього захворювання є відчуття страху, тривоги, підвищена роздратованість, пітливість, порушення сну, тремтіння рук, схуднення, слабкість, біль у ділянці серця, посилене серцебиття. Із часом з’являється відчуття важкості в правому підребер’ї, збільшується печінка. Як наслідок, може розвиватися тиреогенний діабет. При збільшенні щитоподібної залози порушується ковтання, відчувається стискання в горлі.

До найпоширеніших ендокринних захворювань також належать і автоімунні тиреоїдити. У нормі, коли в організм потрапляють чужорідні антигени — клітини імунної системи розпізнають їх і знешкоджують. Автоімунний тиреоїдит — захворювання, за якого імунна система реагує на клітини власної щитоподібної залози як на чужорідні. Це призводить до розвитку запального процесу і зниження гормональної функції (гіпотиреозу). Клінічно це виявляється постійною слабкістю, сонливістю, швидкою втомлюваністю, погіршенням пам’яті, набряклістю всього тіла, поверхневим сном, сухістю шкіри та появою на ній тріщин, ламкістю нігтів, перепадами артеріального тиску.

Доведено, що використання лікарських рослин у лікуванні хвороб щитоподібної залози (тиреотоксикоз, гіпер- та гіпотиреози, дифузний і вузловий зоб, автоімунні стани, тиреоїдити) є досить ефективним.

Надзвичайно помічною рослиною за вказаних захворювань є перстач білий. Дослівно назва рослини в перекладі з латини — «біла сила», народна назва — п’ятипал, п’ятиперсник, п’ятилисник. Навіть не знаючи хімічного складу цієї рослини, її здавна використовували для лікування щитоподібної залози. На початку 1970-х років українські вчені Г. Смик і В. Кривенко почали ретельно досліджувати перстач білий.

І в надземній частині, і в кореневищі вони виявили елементарний йод та аніони йодистої кислоти, що на клітинному рівні засвоюються щитоподібною залозою. Тобто засвоюється цей мікроелемент тільки в тій кількості, яка потрібна для забезпечення нормальної гормональної функції. Крім того, в рослині виявлено 16 інших цінних мікроелементів, зокрема магній, цинк, залізо, алюміній, силіцій, селен. Саме таке поєднання мінеральних елементів забезпечує дію рослини як потужного антиоксиданту. Це є доцільним під час запальних процесів у щитоподібній залозі, що супроводжуються інтоксикацією, наприклад за тиреотоксикозу.

Клінічні дослідження показали високу активність рослини. Водні та водно-спиртові витяжки з кореневища перстачу білого мають потужний вплив на роботу щитоподібної залози, регулюють її гормональну функцію, усувають дифузні зміни, розсмоктують вузли, знімають численні токсичні явища в організмі. Найкращими є ліки, виготовлені зі свіжої сировини. Лікування проводять курсами (21 день) з невеликими перервами. Дозування індивідуальне, враховуючи особливості організму та перебіг хвороби.

Під час лікування слід додатково користуватися рослинами, які виявляють заспокійливу дію на організм, нормалізують роботу серця та ритм, — валеріана лікарська, собача кропива, глід, синюха блакитна, лаванда, м’ята перцева тощо.

Заслуговують на увагу й такі рослини, як вовконіг європейський (росте скрізь) і нетреба колюча. Перстач білий добре поєднується, даючи відчутні результати з гадючником в’язолистим, надто за станів, що супроводжуються гіперплазією (розростанням) чи вузлами.

При порушенні гормональної функції, автоімунному тиреоїдиті пропоную такі настої:

1) столову ложку подрібненого кореня перстачу білого залити склянкою окропу, напарити в термосі вісім годин, процідити, пити по 40-50 мл три-чотири рази на день за 30 хвилин до їди;

2) змішати в рівних співвідношеннях траву парила звичайного, перстачу білого, гадючника в’язолистого, медунки лікарської, лофанта тибетського, квіти бузини та глоду. Дві столові ложки збору залити 0,5 л окропу, настояти 30-40 хвилин, перецідити, пити по 100-150 мл тричі на день до їди. Цей збір нормалізує та підтримує гормональну функцію, роботу імунної системи, є джерелом цінних мікроелементів, зокрема селену.

У разі вузлів, зоба рекомендую звернути особливу увагу на поєднання таких рослин, як перстач білий і гадючник в’язолистий. Сировиною для приготування ліків є коріння рослин. Для цього взяту порівну сировину подрібнюють, на 0,5 літра окропу беруть дві столові ложки, можна настояти в термосі шість-вісім годин або готувати відвар на слабкому вогні протягом п’яти-семи хвилин, затим годину настояти, пити по 100-150 мл тричі на день до їди.

Звертаю увагу на ще один важливий момент. Позаду щитоподібної залози проходить 10-та пара черепно-мозкових нервів — блукальний нерв вагус. Коли залоза збільшується, нерв механічно здавлюється, внаслідок чого порушується іннервація серця та печінки, куди відходять гілочки нерва. Як наслідок, можуть виникати больові відчуття в ділянці серця, перепади артеріального тиску, посилене серцебиття і застійні явища в печінці, алергійні дерматити.

У такому разі раджу скористатися збором: траву гадючника в’язолистого, парила, вероніки, м’яти перцевої, меліси, череди трироздільної, квітки глоду, корінь валеріани змішати у співвідношенні 1:2:2:1:1:2:2:2. Дві столові ложки збору залити 0,5 літра окропу, настояти 30-40 хвилин, процідити, пити по 100-150 мл тричі на день за 20-30 хвилин до їди.

 

Версія для друку          До списку статтей
При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове