Архів
П’ятниця,
9 серпня 2019 року

№ 63 (19710)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Принципова зовнішня політика

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ закликала переглянути рішення про повернення Росії у ПАРЄ.

Докладніше...
Гібридне буріння

КІПР. Уже другий турецький корабель почав буріння поблизу східного узбережжя країни.

Докладніше...
Економічна «гамівна сорочка»

США запровадили санкції проти влади Венесуели.

Докладніше...
Перезавантаження парламенту

ПОЛЬЩА. Парламентські вибори відбудуться 13 жовтня.

Докладніше...
Пролилася кров

АФГАНІСТАН. У західній провінції Фарах від закладеної при дорозі бомби загинуло 30 пасажирів автобуса.

Докладніше...
За порятунок каратимуть

В ІТАЛІЇ посилили штраф за порятунок мігрантів у морі.

Докладніше...
Національна епідемія

ФІЛІППІНИ. Серед населення набуло загрозливих масштабів поширення вірусу денге.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

А правда йде до людей

Зенон МИХЛИК.

м. Хмельницький.

5 серпня 1937 року вважається початком Великого терору. Саме цього дня набула чинності постанова «Про антирадянські елементи». Згідно з нею, запрацювали так звані «трійки», які імітували слідство та суд, аби винищити людей, «непридатних» для будівництва комунізму — занадто освічених, свідомих та волелюбних.

У РЕЗУЛЬТАТІ терористичних «спецоперацій» був винищений цвіт української нації. Зокрема, більше сотні найяскравіших постатей тодішнього українського мистецтва закінчили свій земний шлях у Сандармосі — лісовому урочищі у Республіці Карелія (Росія), перетвореному сталінським режимом на спеціальну територію для проведення масових страт в’язнів Соловецького архіпелагу.

Про це місце розстрілів стало відомо лише влітку 1997-го. Того ж року восени вперше нечисленна делегація з України відвідала недоброї слави архіпелаг на запрошення Міжнародного і Петербурзького «Меморіалів», котрі організували там Дні пам’яті. Встановили привезений дерев’яний хрест, спільно помолилися за упокій жертв сталінських репресій. Востаннє українці змогли побувати на меморіальному кладовищі «Сандармох» улітку 2013-го, бо наступного року Росія розпочала збройну агресію проти нашої держави.

У згаданій передвоєнній неофіційній експедиції (режим Януковича не підтримував українських патріотів), здійсненій колишніми політв’язнями, просвітянами і журналістами виключно на особистому ентузіазмі, був хмельницький публіцист, письменник Богдан Теленько. Повернувшись, він свої щемливі нотатки «переплавив» у документальну повість «Соловецький лабіринт. Записки упередженого паломника», в якій розповідає, на що перетворили тодішні чекісти, котрих нині героїзує путінська пропаганда, офіційний центр російського православ’я — Соловецький архіпелаг. Зокрема, у Свято-Вознесенському скиті на Секірній горі облаштували концтабір(!).

Масові розстріли соловецьких в’язнів припали на 1937-1938 роки. Розправлялись більшовицькі кати так, як учив Ленін: «Нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини».

«Люди, не убивайте друг друга!» — заклинає напис російською мовою на кам’яній брилі біля цвинтаря. Та чи здатний такий кволий, несмілий, абсолютно аполітичний голос зупинити теперішніх кремлівських вождів, котрі вже цілому світові заявляють, погрожуючи, що можуть «павтаріть»?

Письменник болісно розмірковує: «Чи зрозуміли цей урок (масових убивств. — Авт.) усі ті прокомуністичні клони з нашого парламенту та політикуму, які підіграють поверненню неосталінських стереотипів у суспільне життя? Вочевидь, що ні, хоча всіх колісниченків, симоненків, добкіних, кернесів не завадило б бодай на якийсь час опустити в ті розкопані розстрільні ями у карельських тайгових пущах, аби вони відчули елементарний страх за власне життя…»

Під час прощі на Соловки Богдан Теленько познайомився з російським дослідником Юрієм Дмитрієвим — першовідкривачем старанно приховуваного місця злочину комуністичного режиму проти людяності. Згодом отримав від нього архівні документи зі сховищ російської спецслужби, що містили тисячі персоналій українців, які стали жертвами Соловецького табору особливого призначення, загинули на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Матеріали, які стосувалися, зокрема, вихідців із сучасної Хмельниччини (майже п’ять тисяч осіб), письменник упорядкував, доповнив власними есеями й світлинами та видав окремою книжкою «Соловецький мартиролог Поділля».

Тим часом із Росії надійшла тривожна звістка — під надуманим приводом Ю. Дмитрієва арештовано. Почерк ФСБ знайомий: дискредитувати історика і його справу. Спецслужба не могла пробачити людині, яка на весь світ розповіла правду про Сандармох.

А правда все таки йде до людей. Богдан Теленько вже підготував другу книжку на основі Соловецького архіву — мартиролог Вінниччини. Наступна буде про трагічну долю вихідців із Полісся. Як засвідчують незаперечні факти, маховик масових репресій і депортацій був запущений ще у 1933-1934 роках з метою планомірного знищення українського села. Маскувалося це вивезенням «соціально шкідливих» сімей на спецпоселення по фарватеру Біломорканалу під виглядом створення там народногосподарської інфраструктури. Дороги назад не було.

Аби якось затьмарити істинне значення і суть Соловецької Голгофи, ФСБ надумала організувати розкопки на території всесвітньо відомого меморіального комплексу. Буцімто щоб виявити тлінні останки «в’язнів фінських концтаборів і червоноармійців, які загинули у боях проти фінських окупантів у Карелії в 1941-1944 роках». Хоча будь-які документальні підтвердження, які спонукали б вести подібні пошуки, відсутні. Так і сталося: звітувати про розкопки не мали чим. Словом, спецоперація перетворення Сандармоха на меморіал Червоної армії провалилась.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Налітай, поспішай...
Читати
Здобуватимуть вищу освіту
Читати
Поєднані спільним горем
Читати
Перевірте медкарту
Читати
Державні символи — недоторканні
Читати
Аптека не корчма
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове