Наша пошта

• Рядки з листів

Про квитанції «щастя», суди і залякування

ЦЬОГО року помер мій чоловік, дітей у нас не було, тож я звернулась до державного нотаріуса з проханням оформити спадщину на мене як на дружину. А коли показала документи на хату, то почула у відповідь, що треба оформляти через суд, бо в праві власності на будинок написано ручкою назву вулиці. Пояснюю, що назва вулиці змінилася ще 50 років тому, як ми будувались. Тодішні голова міськради і архітектор уже пішли в засвіти. А взимку цього року в Богуславській міській раді мені дали рішення про зміну назви вулиці. Технічний паспорт теж перероблено в зв’язку з перейменуванням вулиці. Всі документи належно оформлені, то чому ж тільки через суд мушу оформляти спадщину? Тим паче моя мізерна пенсія не покриє таких витрат.

Ніна ЧЕРНОВА.

м. Богуслав

Київської області.

Не раз читав у пресі, що збирачі-здирачі комунплати виставляють людям у платіжках неіснуючі борги. Принесли таку квитанцію «щастя» і мені. Передусім зазначу, що вона величезна. Чи не вчетверо більша від тих, що надсилало обленерго. І наповнена інформаційним непотребом взамін лаконічної й чіткої інформації. Дійшло до того, що в платіжці нам розповідають про електрику в Польщі, Угорщині, Румунії та інших країнах. Зате свою зворотну адресу забули вказати. Крім того, що нарахували неіснуючі борги, яких у мене не може бути, бо плачу справно щомісяця за лічильником, то ще й надсилають квитанцію наприкінці місяця, аж після 20-го числа. І як я можу вчасно сплатити? Авжеж, у нас закон вимагає дисципліни тільки від платників, а здирачам усе сходить з рук.

І Президент, і парламент, і генеральний прокурор мусять чітко відреагувати на всі скарги від населення про «енергетичні» грабунки. Потрібні тотальні ревізії, щоб вивести ці здирницькі компанії на чисту воду. Карати нещадно. І при цьому — максимальна гласність. Чому народ має сплачувати неіснуючі «борги»?

Валентин БУЛАХ.

м. Чернігів.

Раніше у нашій сільській лікарні працювали хірург, терапевт, стоматолог. Була своя операційна, пологовий будинок, 25 ліжок денного стаціонару. Нині залишився один сімейний лікар. І всі ці реформаторські вигадки призвели до того, що більшість хворих іде не до лікарні, а відразу в аптеку. І це ще, вважаю, нам пощастило, що завідувачка з досвідом роботи, грамотна й дасть слушну пораду щодо вживання того чи іншого препарату, який кожен сам собі приписує. А де таких немає? Отож-бо й воно. Ця платна медицина скоротить кількість українців до мінімуму.

Віталій ШМАЛІЙ.

с. Бабайківка

Царичанського району

Дніпропетровської області.

Через наше село на шаленій швидкості мчать великогабаритні вантажівки, тому про спокій нам із бабусею доводиться тільки мріяти. Я звертавсь у сільраду та райдержадміністрацію, щоб встановили обмежувальні знаки для фур і долучили до проекту будівництво об’їзної дороги. Такою може бути ґрунтова дорога, що розташована неподалік в’їзду в село і з’єднує автошляхи Київ — Канів, Миронівка — Букрин. Це зменшило б навантаження на сільську дорогу та й економічно вигідно: п’ять хвилин їзди — і ти вже на Черкащині. А найголовніше, мешканці села жили б без шуму, вібрацій і тріщин у стінах своїх будинків. Утім, місцева влада від цієї пропозиції відмовилась. Мовляв, якщо буде об’їзний шлях, то маршрутки не заїжджатимуть у село, відтак люди не зможуть добратися в район. Звісно, навіщо зайвий клопіт? Краще налякати людей і нічого не робити.

Петро ЛОЗОВИЙ.

с. Тулинці

Миронівського району

Київської області.