Наша пошта

• Точка зору

Створити умови, щоб не виїздили

Іван КИСЛИЦЯ.

с. Руданське

Шаргородського району

Вінницької області.

ЖИТТЯ і доля розпорядилися так, що значна частина етнічних українців проживає за межами своєї країни. Хтось емігрував ще в минулому чи навіть позаминулому столітті, але дотепер їхні нащадки вважають себе частиною українського етносу. Когось за кордон привели сімейні обставини. В останні ж роки, особливо після введення безвізового режиму з ЄС, набуло розмаху заробітчанство, яке ще більше знекровлює і без того слабку економіку України. А що ж гарантує наша держава тим, які живуть нині в своїй країні і не мають наміру чи можливості її полишати? На жаль, українці відчувають лише байдужість до своєї долі, зневагу, що переходить в обмеження прав і прямий тиск. Спробуйте добитися в державних органах того, що належить вам за законом, або відкрити нову справу. Тому і зростає кількість українців, які отримують закордонний паспорт, щоб хоча б на чужині відчути себе людиною. Бо три тисячі євро в Польщі чи Чехії — це не три тисячі українських гривень, які отримує лікар, фельдшер, водій, різнороб. А жити треба всім...

Понад усе хочеться вірити, що влада нарешті зробить усе можливе, щоб українці якщо вже й не всі повернулися, то хоча б не виїздили ті, хто ще залишився жити і працювати на своїй Богом даній землі, в Україні.