Добрий господар

Не залишайте землю голою

УНІВЕРСАЛЬНЕ значення сидератів полягає в тому, що після розкладання коренів цих рослин у ґрунті утворюються канали, завдяки чому відновлюється його пориста структура.

Сидерати захищають ґрунт від вимивання і вивітрювання. Через потужну кореневу систему (наприклад, у фацелії вона сягає 3 м) переміщується значна кількість поживних речовин з нижніх ґрунтових пластів у верхні. У процесі вегетації значно збагачують ґрунт азотом люпин, конюшина, вика; фосфором і сіркою — олійна редька, ріпак, гірчиця; калієм — гречка і жито.

Окрім цього, редька і фацелія містять речовини, що запобігають поширенню шкідників, а гірчиця протидіє хвороботворним мікроорганізмам.

Сидерати з сімейства злакових пригнічують ріст бур’янів і добре розпушують ґрунт завдяки тому, що у цих рослин розвивається потужна коренева система. Коли є потреба якомога швидше виростити зелену масу для мульчі або компосту — виручить олійна редька, вона швидко відростає, дає потужну вегетативну масу.

Хоча один і той же вид сидератів може виконувати різні «обов’язки» на земельній ділянці, їх треба чергувати. Висівати зелені добрива доцільно як ранньою весною, а перед висаджуванням основної культури заробляти в ґрунт, так і після збору врожаю.

Зібравши цибулю, огірки, ранню капусту, кабачки, які виснажують ґрунт, варто посіяти гірчицю, люпин, вику, фацелію або озимий ріпак.

Слід знати, що не можна сіяти культури одного сімейства одну за одною, оскільки вони передають «родинні» хвороби. Наприклад, капусту і буряк не можна висівати після ріпаку, гірчиці, олійної редьки. Ці та інші хрестоцвіті не рекомендується вирощувати на одній і тій же ділянці ще й тому, що вони перенасичують ґрунт фосфором і сіркою, які не сприяють засвоєнню рослинами інших необхідних їм речовин.